Марксу Карлу пам’ятник

Пам’ятник навпроти Міської Думи
Загальний вигляд
Пам’ятник на території Жовтневої лікарні

У Києві за історію міста було встановлено кілька пам’ятників Карлові Марксу. Перший існував кілька місяців у 1919 році і був зруйнований денікінцями, другий існував у 1922–1933 роках на сучасному Майдані Незалежності, сучасний існує на території Київської кондитерської фабрики імені Карла Маркса.

Зміст

Перший пам’ятник

Перший пам’ятник німецькому науковцеві у Києві знаходився на Радянській площі (сучасний Майдан Незалежності) на місці поваленого у 1917 році пам’ятника Петрові Столипіну. Ідея спорудити пам’ятник Карлові Марксу на цьому місці виникла ще у 1919 році на виконання ленінського плану монументальної пропаганди. Гіпсовий бюст Маркса роботи скульптора Йосипа Чайкова на дерев’яному постаменті було відкрито на 20 лютого 1919 року, через два тижні після встановлення радянської влади у місті. Втім, вже 31 серпня 1919 Добровольча армія ввійшла до Києва і того ж дня зруйнувала цей пам’ятник.

Другий пам’ятник

За два роки після зруйнування збудованого в 1919 році пам’ятника постала ідея відновити монумент на тому ж місці. У січні 1922 року Губвиконком затвердив кошторис на пам’ятник Карлу Марксу. Передбачалося відлити пам’ятник з бронзи силами Політехнічного інституту. Згодом замовлення було передано Держзаводу №30 (сучасний завод “Арсенал”). Керував роботами російський скульптор Йосип Чайков.

30 квітня газета “Пролетарська правда” сповістила про те, що 1 травня планується відкриття гіпсової скульптури, вкритої платиновою бронзою, встановленої на асфальтовий постамент. Бронзова скульптура мала бути відлита на Держзаводі №30 та встановлена наприкінці травня.

1 травня 1922 року о 15:00 відбулося урочисте відкриття пам’ятника. Пам’ятник було відкрито у присутності десяти тисяч глядачів в момент повернення колони військових частин та робітничих організацій з Іподрому, де проходили урочисті заходи.

До кінця травня гіпсовий пам’ятник так і не замінили бронзовим. Наступною датою встановлення бронзового пам’ятника мав стати серпень 1922 року, але і тоді гіпсову скульптуру не замінили. Згодом про необхідність заміни забули, і пам’ятник так і лишився гіпсовим. Пам’ятник було таємно знищено за одну ніч у 1933 році.

Пам’ятник являв собою гіпсовий торс Карла Маркса, вкритий платиновою бронзою, встановлений на асфальтовий п’єдестал. Загальна висота пам’ятника разом з постаментом складала близько 6,8 метрів. Німецький вчений був зображений з рукою за лацканом піджака, через що кияни жартували, що там знаходиться “Капітал”. Постамент складався з п’ятьох рівновеликих кубів, які утворювали піраміду, оточених металевими ланцюгами. Вважають, що це показувало, що пролетаріату нема що втрачати, крім власних ланцюгів. Це творіння Йосипа Чайкова було зроблено у формах перехідних від кубізму до конструктивізму.

У перші дні після встановлення пам’ятнику було присвячено ряд пропагандистських творів, зокрема, вірш Василя Пячети, опублікований в газеті “Пролетарська правда”:
На площади, где порыжевший Маркс забыл закончить начатое слово,
уйдя в игру кубических и ровных отточенно – граненных масс,
где над прозрачным Исполкомом пятиконечных звезд отлет течет пурпурно и светло,
в ярме ночной орды влекомый;
где вечер, зыбко преломившись на перекрестках и углах,
упал на дно Днепровского стекла,
и ринулся опять на крыши, а там:
на отмашь распахнул еще смолистую и явно жарой и цементом недавним запечатлевшуюся тишину;
где зелень каждого куста еще таит чужие звуки:
как будто – в думах кавалера Глюка забылся Пролетарский сад – там,
незамеченный никем,
беседует с единственным милиционером –
великим Марксом в сером и порыжевшем сюртуке.

Однак своєрідний стиль пам’ятника, неестетичний вигляд постамента та “гіпсовість” скульптури одразу стала об’єктом численних жартів та насмішок. Особливо активно після перейменування вулиці Хрещатик на вулицю Воровського насміхалися над позою Карла Маркса, який, згідно з тодішніми жартами, ховав там “Капітал”, бо потрапив на вулицю Воровськóго.

Найвідомішими відгуками про пам’ятник є коментарі Михайла Булгакова у книзі «Киев-Город»:«Слов для описания черного бюста Карла Маркса, поставленного перед Думой в обрамлении белой арки, у меня нет. Я не знаю, какой художник сотворил его, но это недопустимо. Необходимо отказаться от мысли, что изображение знаменитого германского ученого может вылепить всякий, кому не лень.» та Осипа Мандельштама: «Нет, это не Маркс, это что-то иное! Может, это прекрасный прораб или гениальный бухгалтер?!»

Інші пам’ятики

Пам’ятник К.Марксу був встановлений на території Олександрівської (Жовтневої) лікарні. Знищений у 1990-х рр.

Бронзове погруддя К. Маркса знаходилось в 20-30-ті рр. в невеличкому сквері наприкінці Великої Васильківської вулиці.

Бюст Карлу Марксу встановлено на території Київської кондитерської фабрики імені Карла Маркса (зараз входить до складу концерну “Roshen”). Пам’ятник не згадується в довідниках та путівниках по Києву: вірогідно, він був споруджений заходами адміністрації фабрики й ніколи не стояв на державному обліку. Тим не менш у пресі іноді трапляються згадки про нього. Так, у повідомленні РАТАУ від 5 травня 1983 року говорилося: “З нагоди 165-річчя з дня народження великого мислителя і революціонера, вождя і вчителя світового пролетаріату К. Маркса генеральний консул НДР у Києві З. Хьольдтке і співробітники консульства поклали 5 травня квіти до пам’ятника основоположнику наукового комунізму, встановленого на території Київської фабрики, що носить ім’я беззавітного борця за щастя людей праці. Квіти було покладено також до стели працівникам фабрики, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни.”

Джерела

Посилання


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва