Магістрат

Орган міського самоврядування, який діяв у Києві з XV ст. по 1834 рік, як і в інших європейських містах, на основі Магдебурзького права. Складався з виборних - президента (войта), 6 ратманів (райців) та 6 лавників, які складали дві колегії.

Члени першої колегії - райці - завідували господарством, ремонтом, будівництвом, артилерією, міським військом, затверджували цехові статути, збирали податки з торгівлі, утримували пожежну команду. Вони ж розглядали цивільні позови, підтримували зв’язок з гетьманом, губернатором, центральною владою.

Друга колегія складалася з 6 суддів - лавників. Вони розглядали карні справи і мали право винесення смертного вироку. Міські суди керувалися Литовським статутом. Податки йшли на місцеві потреби, а їхня частина передавалася у державну скарбницю.

За польсько-литовський і гетьманський період зазіхань на права магістрату практично не було, проте вони почали активно з’являтися після переходу Києва під юрисдикцію Москви. Так, 1757 року магістрат позбувся права збирати мито з ринкововї торгівля, боєн, торгівельних місць, за проїзд мостом через Дніпро. Замість цього місто отримувало з губернської канцелярії 500 руб. на свої потреби.

У 1785 році Магдебурзьке право скасували, перетворивши магістрат у міщанський суд, а управління міськими справами перейшло до думи, підпорядкованої губернатору. У 1798 році імператор Павло І повернув Києву Магдебурзьке право і магістрат поновив свою роботу з управління містом.

Згідно Указу імператора Миколи І, 1834 року Київ остаточно позбувся Магдебурського права, а магістрат замінили Міською Думою.

Будинок Магістрату знаходився на Контрактовій площі в окремому будинку - ратуші (Будинок магістрату), а після пожежі 1811 року на вул.Спаській, біля пожежного депо. У 1838-1878 роках київська влада знаходилась у будинку Н.Сухоти.


Джерела


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва