Лиса гора ландшафтний парк

Лиса Гора - історична місцевість у Голосіївському районі на південний захід від Видубичів на правому березі річки Либідь поблизу від її впадіння в Дніпро.

У другій половині XIX століття (1872 р.) були зведені так звані Лисогірські укріплення Нової Печерської фортеці - Лисогірський земляний форт. До нашого часу збереглись вали та бастіони фортеці майже по всьому її периметрі. У 1897 р. Лиса гора стала приміським селищем, в радянські часи увійшла до території міста.


Зміст

Геоморфологічна структура території

Урочище Лиса гора знаходиться в правобережній придніпровській частині Києва і прилягає безпосередньо до долини Дніпра. В межах Голосіївського РЛП це найбільш північна відокремлена частина, останець Придніпровської височини, який піднімається над Дніпром на 70 м.

Зі сходу до гори прилягає заплава Дніпра, з північного заходу - долина Либіді. Урочище знаходиться між великими магістралями - проспектом Науки, Столичним шосе та залізницею між станціями Київ-Московський і Видубичі-Трипілля.

Лиса гора має платовидну верхівку та стрімкі схили. Гора розсічена глибокими короткими ярами, безпосередньо пов’язаними з долиною Дніпра.


Рослинний світ

Рослинність Лисої гори представлена лісами, суходільними луками та лучними степами. Лісова рослинність і штучні насадження дерев займають близько 80% площі урочища, луки і лучні степи - до 20%, вони займають підвищення в рельєфі.

В урочищі переважають дубово-грабові та похідні від них грабові ліси, невеликі ділянки зайняті липовими та осиковими лісами. На стані лісів помітно позначилася господарська діяльність, насамперед рубки. Це виявляється в будові деревного ярусу, де домінуючу роль відіграє граб звичайний, а також у відсутності підліску. Лише на невеликих клаптиках тут збереглася природна мало порушена рослинність, представлена у центральній частині гори та на її схилах. Підтвердженням цього є величезні (1,5-2,0 м у діаметрі) поодинокі дуби.

Поширення певних рослинних угруповань тісно пов’язане з рельєфом. У найнижчих ділянках формуються дубові, дубово-грабові та грабові ліси яглицеві. Деревостан їх чітко двоярусний, високі (до 25 м) дуби утворюють перший ярус, граби - другий. Підліску немає. Трав’яний покрив досить густий, в ньому, крім яглиці, зростають зеленчук жовтий, копитняк європейський, фіалка дивна, щитник чоловічий, розрив-трава дрібноквіткова, конвалія травнева.

На пологих схилах поширені дубові, грабово-дубові та грабові ліси підмаренникові (із підмаренником запашним), вони займають невеликі площі. На більш стрімких схилах формуються угруповання дубово-грабових лісів волосистоосокових. Вони займають значні площі у центральній частині масиву. В досить густому деревостані, утвореному дубом, грабом, поодиноко трапляються клен-явір та черешня.

Чагарниковий ярус не формується, але місцями невеликими куртинами чи поодиноко зростають ліщина, бруслина бородавчаста та європейська. Трав’яний ярус утворений осокою волосистою, окремими плямами зростають маренка запашна, копитняк європейський, зеленчук жовтий, зірочник ланцетовидний, а навесні рясно квітують ряст ущільнений та проліска дволиста. В невеликій кількості трапляються ряст порожнистий, конвалія травнева, медунка темна, переліска багаторічна тощо.

Крім того, на Лисій горі зростають липово-грабово-дубові та липово-грабові ліси, поширені у верхніх частинах північних та західних некрутих схилів.

На знижених ділянках невеликі площі займають осикові ліси вторинного походження. Їх деревостани відносно молоді, густі, на окремих ділянках, крім осики, зустрічається граб. У трав'яному ярусі домінують зірочник ланцетовидний та тонконіг дібровний, спорадично трапляються копитняк європейський, адокса мускусна, проліска дволиста, осока волосиста, зеленчук жовтий тощо. Подекуди на місці знищених лісів розростаються чагарники з переважанням видів родів шипшина, глід, а також зіноваті руської. Крім природних лісів, частину території (до 10%) займають штучні насадження з клена гостролистого, ясена високого, в’яза гладкого, липи серцелистої, берези бородавчастої, дуба звичайного, граба, груші звичайної, робінії звичайної тощо, які утворюють в основному змішані насадження із декількох видів. Вони зустрічаються на штучних земляних валах, котрі оточують ліси.

Степова рослинність мозаїчно зустрічається на стрімких південних схилах земляних валів. Вона представлена угрупованнями пирію середнього, костриці борознистої, ковили волосистої. Найбільше зацікавлення викликає занесене до Зеленої книги України угруповання ковили волосистої, яка тут на північній межі поширення в Україні. Сама ковила волосиста занесена до Червоної книги України. На степових ділянках зростає ряд рідкісних для Києва степових видів рослин.

Луки на Лисій горі представлені в основному угрупованнями грястиці збірної. Тут зростають також конюшини лучна та повзуча, люцерна жовта. Із малопоширених видів, що охороняються в м. Києві та його околицях, трапляється скорзонера пурпурова - дуже гарна рослина, квіти якої мають ванільний запах.

Водно-болотна рослинність є лише в невеличкому озері, розташованому у східній частині РЛП. Тут переважають зарості очерету, трапляються плями куги озерної, рогозів вузьколистого і широколистого, лепешняку великого та інших.

Лиса гора є унікальним природним комплексом з багатим та різноманітним рослинним покривом, складеним, зокрема, рідкісними та малопоширеними видами, серед яких чотири види судинних рослин, занесених до Червоної книги України: ковила волосиста, коручка морозниковидна, лілія лісова, сон чорніючий та чимало рідкісних для Києва видів: шавлії лучна та дібровна, гвоздика перетинчаста, дзвоники сибірські, лещиця волотиста, півники угорські, скорзонера пурпурова. Це пояснюється сприятливими фізико-географічними умовами і тим, що ця територія мала особливий режим охорони - доступ населення на неї був заборонений. На жаль, впродовж останніх двох десятиріч ця територія зазнала досить значного антропогенного впливу.


Тваринний світ

Антропогенний вплив негативно позначається і на тваринному світі урочища, яке з усіх боків оточене житловими кварталами та автомобільними трасами і практично ізольоване від інших лісових масивів. Тому на Лисій горі відсутні рідкісні види тварин. Виняток становить дятел жовна. Із звичайних представників хребетних поширені тут горобині птахи, котрі гніздують у середньому та верхньому деревних ярусах.


Формування парку в майбутньому

Територія урочища Лиса гора генеральним планом міста визначена як Парк ім. 1500-річчя м. Києва. Специфічний ландшафт, залишки захисних споруд створюють умови для організації тут історичного міського парку. Передбачається, що при плануванні парку буде враховано велике природоохоронне значення цієї території і забезпечено збереження існуючих тут цінних природних комплексів. Планується реконструкція фортифікаційного комплексу - Лисогірського форту, відновлення втрачених насипів фортеці, але без порушення існуючої степової рослинності. Дорогу, що проходить територією Лисої гори, буде перетворено на пейзажну алею.


Джерела


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва