Кінофабрика ВУФКУ

Спорудження кінофабрики
Загальний вигляд в 20-і рр.
План-схема
Проект. Загальний вигляд.
Проект. Фасад головного й адміністративного корпусів.
Головний павільйон фабрики
Інтер’єр павільйону

Кінофабрика ВУФКУ (Кіностудія імені Довженка) – перша велика кіностудія, збудована в колишньому СРСР, найбільша кіностудія України. Збудована в 1926-1928 рр. Розташована за адресою проспект Перемоги, 44. Займає територію між вул. О. Довженка та Пушкінським парком. Спочатку – Київська кінофабрика ВУФКУ (Всеукраїнське фотокіноуправління), з 1930 – “Українфільм”, з 1939 – Київська кіностудія (з 1957 – ім. О. Довженка), з 1993 – Національна кіностудія художніх фільмів ім. О. Довженка. Керівник архітектурного проекту – архітектор В. Риков.

На ділянці понад 30 га, розміщеній на значній віддалі від центру міста і разом з тим добре зв’язаній з ним транспортною магістраллю, було зведено великий комплекс споруд різного технологічного призначення загальним об’ємом 135 тис. м³. Центральне місце займає будівля з головним знімальним павільйоном площею 36 × 105 м і допоміжними приміщеннями. Загальна композиція комплексу симетрична, за винятком його тильного боку, де симетрію порушено відповідно до функціональних вимог. Тильний та бічні корпуси з’єднані з головним павільйоном теплими переходами на рівні першого поверху. До складу фабрики ввійшли електростанція, водонапірна станція, майстерні та інші виробничі об’єкти, багатоквартирний будинок для працівників студії. Всі споруди у стилі конструктивізму. Головний знімальний павільйон має сталевий каркас і цегляну кладку, більшість допоміжних корпусів і житловий будинок – цегляні. Центральний ансамбль виробничих споруд є одним із найкращих витворів архітектури Києва 1920-х рр. У 1959–1975 рр. проводилися значні роботи з реконструкції студії. У 1969 р. збудовано корпус з трьома додатковими павільйонами, згодом – монтажний цех та інші приміщення.

Головною спорудою фабрики є зйомочний павільйон, дах якого пристосований для зйомок. Розміри зйомочного павільйону складають: довжина – 105 м, ширина – 34 м і висота до ферм – 15 м, а в об’ємі це становить 85000 м³. Довжина павільйону може бути збільшена до 150 м. Павільйон розрахований на одночасну роботу 5 зйомочних груп, одночасно можна знімати п’ять картин з цілими анфіладами будинків і кімнат. Групи відділяються підйомними і пересувними залізними перегородками. Число перегородок може бути збільшене, а розміри огородженні площі звужені або розширені за необхідністю. Широкі залізні двері автоматично розсуваються. Весь павільйон оточений кільцем балконів, що дозволяють знімати з різних точок і зверху. Через стелю проходить сім підвісних тротуарів. Тут же влаштовані крапові колії. Галереї сполучаються між собою через спеціально влаштовані драбини з чотирма підйомами. В павільйоні збудовано два басейни глибиною 2 м, розмірами 20×20 і 20×12 м. Басейни мають спеціальні шлюзи, що можуть впускати і випускати при потребі воду. Поміст в разі необхідності може автоматично знятися вгору, перетворивши підлогу павільйону на водяну поверхню. Сцени пристосовані для обертання. Доступ денного світла в павільйон обмежений, а зйомки відбуваються при штучному освітленні. Джерело світла можна помістити в будь-якому пункті павільйону. Головний павільйон має вісім башт. Чотири з них – це ліфти, якими можна підніматися на потрібну висоту, в інших чотирьох – влаштовані гвинтові сходи. Ці засоби сполучення значно підвищують продуктивність кінофабрики.

Архітектурні особливості головного павільйону виражені в чіткому ритмі пілястр і великих віконних прорізів з головного і тилового фасадів та пілонів з торців павільйону. Зазначені прийоми, доповнюючи один одного, правдиво виражають як призначення, так і масштаб павільйону, рішення якого в цілому характеризується простотою і чіткістю архітектурної композиції. На торцях павільйону виступають об’єми сходових кліток з чіткою стрічкою віконних прорізів. Ці масивні виступи служать також боковими опорами для широких воріт будівлі. Конструктивною основою зйомочного павільйону є металевий каркас, до якого прикріплені легкі цегляні стіни. Стіни в середині пусті. Між двома рядами цеглин покладено сфагнум, який захищає будівлю від холоду. В кладці стін використано прийоми сполучення різнокольорових цеглин – червоного і світло-жовтого кольору, що значно збагачує оздоблення стін. Цей прийом знайшов застосування вже на ранніх етапах промислового будівництва в Україні. У великих улоговинах лежать залізобетонні “подушки”, на які спираються підвалини величезних двошарнірних металевих арок, що створюють основний каркас павільйону. Для цього каркаса було виготовлено 14 арок. Причому тільки одна нога ферми важить біля 11,5 тонни, а в цілому вся ферма – 29,5 тони.

З обох боків головного корпусу розміщуються виробничі будівлі, до яких входять: деревообробна майстерня, столярна, малярна, бутафорна, шпалерно-драпіровочна, електромеханічна, апаратна, комори для декорацій, меблів, реквізиту, драпрі, бутафорна та комора для будівельних матеріалів, фотолабораторій та фотокінолабораторії. Двоповерховий лабораторний корпус має вогне- і кислотостійку підлогу і потужну вентиляційну системиу, ряд спеціальних кімнат: темні кімнати для проявлення негативів, кімнати з азболітними підлогами та ін.

Поряд з лабораторним корпусом розміщені електромеханічний цех та електропідстанція. З котельного відділу іде тунель до димаря висотою біля 40 м. Всі корпуси та окремі будинки сполучаються одноповерховими теплими переходами і роздільними коридорами, що дозволяє обійти всю фабрику, не виходячи з неї. Переходи утворюють невеликі внутрішні двори.

Фактично кінофабрика почала уже давати продукцію з 10 листопада 1928 року.

Джерела


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва