Кульженко Стефан Васильович

С.В.Кульженко народився у с. Баришівці на Київщині 1837 року. В 11 років сільський хлопчик поступив на роботу і навчання до книжкової крамниці і типо-літографії Вальнера. Через кілька років роботи і навчання Вальнер розорився, а Кульженко змушений у пошуках роботи змінити кілька київських друкарень. Врешті-решт він стає спочатку конторником, а згодом і управляючим типографією І.Давиденка, найбільш передової на той час в Києві. 1862 рокі Кульженко разом із одним із родичів Давиденка бере підприємство в оренду, а з 1873 року стає одноосібним орендарем. За цей час він модернізує виробничий процес, купуючи нову техніку (зокрема, парову друкарську машину). Наприкінці 1875 року С.Кульженко відкриває власний магазин на Хрещатику.

1880 року стає до ладу нова типографія Кульженка на Новоєлизаветинській вулиці (нині - вул.Пушкінська), а 1882 року - типографія і її продукція стають учасниками Всеросійської виставки у Москві. Друкарня Кульженка була прогресивним підприємством. Що тільки з’являлося нового в галузі друкарства, те господар поспішав неодмінно впровадити в себе. Фотоілюстрації були не лише чорно-білі, а й кольорові.

Ілюстровані видання були найбільшою гордістю і найвагомішим козирем Кульженка. Вони й сьогодні багато в чому залишаються взірцем. Найкращим і найвідомішим є видання 1898 року «Собор Святого і рівноапостольного князя Володимира в Києві», сповнене надзвичайної краси і художнього смаку. Не менш довершена книга М. Захарченка «Київ тепер і колись», яка містить докладний опис міста зі 105 ілюстраціями в тексті й окремими кольоровими фотоілюстраціями на вкладках. Це видання було присвячене Олександру II, а продавалося у трьох варіантах: розкішний — 10 рублів, в англійській оправі — 6 рублів, елементарний — 5 рублів. Ця книжка перевидається дотепер.

Друкарня Кульженка була однією із шести найбільших друкарень Києва, які впродовж кількох десятиліть виробляли разом 50% усієї друкарської продукції. Але завдяки ілюстрованим виданням друкарня Кульженка складала конкуренцію кращим видавництвам Москви, Санкт-Петербурга, Варшави.

Кульженко добре розумів необхідність соціального захисту робітників. Найбільшими негараздами на підприємстві були травми, що залишали робітників каліками. Досягши певної фінансової стабільності, Кульженко чимало коштів витрачав на вирішення соціальних проблем. Саме за його активної участі було створено «Общество вспоможенія рабочіх печатного дела», й тривалий час сам Кульженко очолював це товариство. Поряд з Пріоркою, на околиці Києва, що мала дивну назву «Кинь-Грусть», Стефан Кульженко купив кілька дачних володінь і збудував будинки для робітників своєї друкарні. А влітку й сам любив тут відпочивати. Місцевість цю ще й сьогодні називають дачами Кульженка.

Стефан Кульженко знався не лише на друкарстві. Він пристрасно любив спів. І в друкарні організував хор, який трохи згодом став справжнім осередком, де виховували прекрасних співаків і диригентів (зокрема Я. Калішевський, диригент хору Софійського собору 1883—1920 років, три роки управляв хором друкарні). Кульженко сам співав у цьому хорі. Крім того, тривалий час він був дійсним членом Київського Руського Драматичного Товариства, багато разів його бачили в російській драмі, у хорових і квартетних концертах.

Шанувальниками мистецтва були й нащадки Кульженка, який мав чотирьох синів: Василь продовжив справу батька після його смерті (1906), Сергій був завідувачем магазину батька на Хрещатику, Олексій працював лікарем у лікарні Покровського монастиря, Михайло — юрисконсультом. Старший син Василь, який завідував фототипією до успадкування друкарні, захоплювався фотографією. А його дружина Поліна Аркадіївна працювала у київському Музеї західноєвропейського мистецтва. Під час фашистської навали її змусили супроводжувати до Німеччини колекцію музею, вивезену окупантами. Після війни Поліну Кульженко було репресовано.

Загальна кількість видань друкарні Кульженка понад 1000, й ті, що збереглися, вражають естетикою, довершеним художнім смаком. Зокрема з ініціативи та за особистої участі Стефана Кульженка вийшли книги, які одразу стали популярими: «Кіевъ теперь и прежде», «Альбом художника Саврасова», «Выставка 1896 года», альбоми видів Києва, Одеси, Житомира, Парижа. Найвідоміші видання Кульженка українською мовою: «Казки Андерсена» з переднім словом й ілюстраціями відомого українського художника Мурашка, твори Т. Шевченка (видання різних років).

У друкарні Кульженка видавалися газети «Заря», «Киевское слово», «Киевская газета» тощо, а також різні журнали. 1918 року сину видавця Василю Кульженку було довірено друкувати перші знаки Державної скарбниці УНР — карбованці. Також тут друкували поштові марки Гетьманської держави й УНР середнім накладом 0,85—1,0 млн кожна марка. Після захоплення України більшовиками друкарня С.В. Кульженка була націоналізована.


Джерела


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва