Кукша просвітитель вятичів

Преподобний священномученик Кукша помер після 1114 року. Святи­тель Симон, єпископ Володимирський і Суздальський (XII ст.), у посланні до преподобного Полікарпа, архимандрита Печерського (помер 1182 р.), писав про преподобного Кукшу: «Як можу достойно прославити святих мужів, був­ших у святому Печерському монастирі, в якому язичники хрес­тилися і ставали іноками та іудеї приймали святу віру? Але я не можу промовчати про блаженного священномученика і чорноризця цього монастиря Кукшу, про якого всі знають, що він проганяв бісів, хрестив вятичів, дождь припинив, зсушив озеро, створив багато інших чудес і після багатьох мук вбитий був з учнем своїм Никоном».

Вятичі, серед яких проповідував і прийняв сперть преподобний священномученик Кукша, жили вздовж річки Оки, займали мімцевість у нинішніх Орловській та Калузький областях Росії. Вони були язичниками. Преподобний Нестор Літописець, описуючи вятичів, обурувався їхніми гидкими звичаями і додавав, що вони так живуть «навіть і до нинішнього дня», залишаючись незнайомими з законом Божим і роблячи свій закон. Преподобний священному­че­ник Кукша проповідував у вятичів у часи святителя Феоктиста, епископа Черниговского (1113—1123). Він був похований так само, як препо­добний Пимен постник, у Ближних пещерах.


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва