Кудрявське кладовище

Створене як міське кладовище (інша назва - «Старокиївське») наприкінці XVIII ст. біля дерев’яної Вознесенської церкви на околиці Кудрявця для поховання мешканців Верхнього міста(тепер територія садиб 44, 46, 48 по вул.Артема). У ХІХ сторіччі (1832 р.), у зв’язку з розростанням міста і проведенням його реконструкції, було створене ще кілька міських кладовищ, а Кудрявське кладовище було ліквідоване. Проте, навколо новозбудованої кам’яної Вознесенської церкви утворилося стихійне кладовище на церковному погості (попри заборону міської влади від 1871 року). Поховання тривали до 1920-х років, коли церква перестала функціонувати. Повністю церкву і кладовище знищили у 1930-ті роки, частину поховань родичи перенесли на Лук’янівське кладовище.

Серед поховань: О.Є.Грицько-Григоренко (1867-1924), письменниця, дружина брата Лесі Українки М.Косача, В.М.Отроковський (1892-1918), історик літератури, поет-лірик, О.В.Сухинський (1846-1919), двоюрідний брат письменника П.П.Гнєдича.


Джерела


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва