Кочубею та Іскрі пам’ятник

Загальний вигляд
Загальний вигляд

Пам’ятник Іскрі та Кочубею – пам’ятник полтавському полковнику Івану Іскрі та генеральному судді Василю Кочубею – провідникам опозиції до гетьмана Івана Мазепи – встановлений російською владою у Києві у 1914 році з нагоди 200-річчя Полтавської битви. Знаходився на сучасній Арсенальній площі. Демонтований українською владою у 1918 році. Від оригінального пам’ятника лишився постамент, що у 1923 році був використаний більшовиками для спорудження пам’ятника арсенальцям.

У 1909 році Російська імперія широко відзначала 200-річчя Полтавської битви, а роком раніше (у 1908 році) виповнилося 200 років з дня страти козацьких старшин. Російська держава вирішила ґрунтовно вшанувати подвиг “борців за російську ідею”: була впорядкована могила Іскри та Кочубея у Києво-Печерській лаврі, іменем Кочубея у Києві було названо вулицю та провулок. З цієї ж нагоди російською владою було відкрито підписку на спорудження у Києві пам’ятника «невинно убиенным жертвам клеветы» – генеральному судді Василю Кочубею та полковнику Івану Іскрі.

Ініціатором конкурсу виступило Військово-Історичне товариство, а також російські націоналістичні організації Києва. Комісію з будівництва пам’ятника очолив архимандрит Адріан – монах Михайлівського Золотоверхого монастиря, активний діяч російського руху та автор кількох брошур про “подвиг” козацьких старшин.

Безпосереднє спорудження пам’ятника довірили військовому інженеру штабс-капітану П. О. Самсонову. Він не був вправним скульптором, тому фігури, відлиті зі стріляних снарядних гільз і встановлені біля Микільських воріт у 1914 році, вийшли в нього, за загальним визнанням, дещо “оперетковими”. За загальною оцінкою того часу, пам’ятник не мав жодної художньої цінності. Популярна міська газета «Кіевлянинъ» у власній статті навіть порівняла його із “двома п’яничками на відпочинку”.

Навесні 1918 року, за наказом міністра внутрішніх справ Української Народної Республіки Михайла Ткаченка, пам’ятник Іскрі та Кочубею було демонтовано. Після цього на постаменті встановили гіпсовий пам’ятник гетьману Івану Мазепі, котрий зрештою був знищений чи то білогвардійцями Денікіна, чи то польськими військами.

У 1923 році більшовики використали порожній постамент для спорудження на цьому місці пам’ятника арсенальцям. На п’єдестал було встановлено гармату, а дошку, прикріплену до постаменту перевернули і зробили на ній новий напис.

Джерела


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва