Корольов Сергій Павлович

С. П. Корольов

Корольов Сергій Павлович (1906–1966) – конструктор і вчений у галузі ракетної та ракетно-космічної техніки, акад. АН СРСР (з 1958), двічі Герой Соціалістичної Праці (1956, 1961), конструктор космічних систем, творець балістичних та геофізичних ракет, ракетоносіїв, пілотованих космічних кораблів “Восток”, “Восход”, на яких вперше в історії були здійснені космічні польоти людини та вихід її у відкритий космос, штучних супутників Землі та Сонця, міжпланетних автоматичних станцій, запущених на Місяць, Венеру та Марс. Життя вченого тісно пов’язане з Україною. Народився в Житомирі в сім’ї вчителя. З 1909 родина мешкала в Києві, з 1916 – в Одесі. 1922–24 навчався в будівельній проф-школі № 1, потім працював у губернському відділі Товариства авіації й повітроплавання. З 1923 відвідував планерський гурток, сконструював безмоторний літак оригінальної системи К-5. В 1922–1926 рр. – студент механічного факультету Київського політехнічного інституту, брав участь у роботі студентського планерського гуртка й гуртка з вивчення та освоєння космічного простору при Асоціації інженерів і техніків. 1925 здійснив самостійні польоти на побудованому за його участю планері “КП-3 учбовий”. 1926–1929 рр. навчався на факультеті аеродинаміки Московського вищого технічного училища ім. М. Баумана, одночасно закінчив Московську авіаційну школу льотчиків-планеристів та пілотів-парителів. Після закінчення працював у ЦКБ заводу ім. В. Менжинського. Спроектував планери “Коктебель”, “Красная Звезда”, легкий літак СК-4. 1927–ЗО брав участь у планерських змаганнях під Коктебелем (Крим) як пілот і конструктор. У цей час почав розробляти ідею літальних апаратів з ракетними двигунами. 1931 брав участь в організації Групи вивчення реактивного руху при ТСОАВІАХІМі, яку 1932 р. перетворено на Державну конструкторську лабораторію з розробки ракетних літальних апаратів, її завідувач. Керував створенням і запуском першої радянської балістичної ракети на гібридному паливі “ГИРД-09” і на рідкому паливі “ГИРД-Х” (1933). З 1933 р. – головний інженер, заступник начальника Реактивного науково-дослідного інституту, де згодом обіймав посади начальника відділу крилатих ракет (з 1934) і начальника групи ракетних апаратів (з 1937 р.). У цей період розробляв проекти крилатих ракет з гіроскопічним автопілотом і з гірокомандною системою наведення, обладнаних рідинним ракетним двигуном конструкції В. Глушка. Створив керовану крилату ракету 212 (1939), ракетоплан РП-318-1 (здійснив перший політ у 1940). 1938 р. разом з іншими співробітниками інституту заарештований, засуджений на 10 років позбавлення волі у виправно-трудових таборах, відправлений на Колиму. З 1940 р. працював у ЦКБ-29 НКВС СРСР під керівництвом А. Туполєва над створенням пікіруючого бомбардувальника Ту-2. Одночасно конструював керовану аероторпеду і новий ракетний перехоплювач. З 1942 р. працював в ОКБ НКВС СРСР при Казанському авіазаводі № 16, заступник начальника бюро В. Глушка. Розробляв разом з колективом ракетні прискорювачі для бомбардувальника Пе-2, самостійно – проект нового апарата – ракети для польотів у стратосферу. 1944 р. звільнений. З 1945 р. перебував у відрядженні в Німеччині для вивчення німецької техніки, зокрема ракети У-2. 1946 р. – головний інженер науково-дослідного інституту “Нордхаузен” у Німеччині. Спроектував досконалішу балістичну ракету з дальністю польоту 600 км. З 1946 – головний конструктор балістичних ракет дальньої дії. З 1956 – директор і головний конструктор Дослідного конструкторського бюро-1. В 1960–66 – член Президії АН СРСР. Під керівництвом вченого у повоєнний час розроблено ракети на рідкому паливі Р-1. У серед. 1950-х рр. створив двоступінчасту ракету Р-7, яка забезпечила досягнення першої космічної швидкості і можливість виведення на навколоземну орбіту літальних апаратів великої ваги, зокрема першого в історії людства штучного супутника Землі – 4 жовтня 1957. З 1959 р. С. Корольов очолював програму досліджень Місяця, на який було направлено кілька космічних апаратів. Був відзначений Золотою медаллю ім. К. Ціолковського АН СРСР (1958), Ленінською премією (1957). Помер у Москві, урна з прахом у Кремлівській стіні. Ім’ям вченого названо астероїд, таласоїд на зворотному боці Місяця. Мешкав у Києві на вул. Костьольній, 9.

На території ВО “Радіоприлад” імені Корольова встановлено погруддя вченому. 1967 р. на його честь названо вулицю, наприкінці 70-х років ХХ сторіччя - проспект. 2006 року на території Політехнічного інституту встановлено пам’ятник.

Джерела


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва