Кладовища

Зміст

Давні некрополі

Здавна знатних людей ховали в монастирях, соборах, церквах та на їхніх погостах: Десятинній церкві, Софіївському соборі, Михайлівському Золотоверхому монастирі, Видубицькому монастирі, церкві Спаса на Берестові, Кирилівській церкві, Братському монастирі, Фролівському монастирі тощо. Місцями поховань були Києво-Печерська Лавра, її Ближні та Дальні печери, Успенський собор (докладніше - див. Некрополь Києво-Печерської Лаври). Перша згадка про кладовища для масових поховань в Києві відноситься до кінця 17 сторіччя. Епідемія чуми 70-х років 18 ст. стала причиною для створення перших міських кладовищ (1772) Подільського (на горі Щекавиці, в т.ч. були поховані композитор А.Ведель, архітектор А.Меленський, академік В.Іконников, ліквідовано у 1930-ті рр.) та Кудрявського (у садибі Вознесенської церкви, ліквідовано в 1930-ті роки). У 1786 р. у міське було перетворено кладовище на Аскольдовій могилі (з 2-ї половини 19 ст. воно стало місцем поховання для привілейованої частини населення Києва, ліквідовано у 1935 р., тут були в т.ч. поховані В.Симиренко, кн.Д.Кантемір, граф В.Мусін-Пушкін, М.Лєскова (мати письменника М.Лєскова), Е.Гулак-Артемовський (син П.Гулака-Артемовського), Ф.Рилєєв (батько поета-декабриста К.Рилєєва), артист М.Соловцов , льотчики П.Нестеров та Є.Крутень, проф.Ф.Меринг та інші). Крім того збереглися залишки кладовища на Замковій горі та Старообрядницького кладовища (1808) на вул.Лук`янівській. Поховання також існували на погостах парафіяльних церков міста, більшість яких не дійшла до нас.

Байкове кладовище

У 1838 році було утворено Байкове кладовище, яке зараз поділяється на Старе і Нове. На Байковому кладовищі поховані Леся Українка, О.Пчілка, М.Лукаш, С.Кульженко, Ф.Красицький, О.Бойченко, В.Василевська, І.Ле, А.Малишко, М.Рильський, В.Сосюра, П.Тичина, О.Федоров, М.Старицький, П.Саксаганський, С.Васильченко, І.Кочерга, І.Нехода, П.Усенко, Н.Рибак, М.Бажан, О.Вишня, П.Воронько, А.Головко, Дніпрова Чайка, О.Корнійчук, І.Нечуй-Левицький, С.Скляренко, Ю.Смолич, М.Стельмах, І.Стешенко, Ю.Яновський, М.Лисенко, М.Садовський, О.Білецький, М.Грушевський, В.Антонович, П.Панч, Л.Булаховський, М.Наумов, І.Білодід, І.Кавалерідзе, І.Миколайчук, В.Стус, Б.Грінченко, І.Їжакевич, Н.Забіла, В.Глушков, О.Палладін, Є.Патон, М.Берлинський, В.Караваєв, В.Хвойка, А.Петрицкий, М.Глущенко, Г.Кальченко, Г.Нарбут, Б.Лятошинський, П.Козицький, Г.Верьовка, Л.Ревуцький, О.Беретті, М.Заньковецька, А.Бучма, Б.Гмиря, І.Паторжинський, Л.Биков, П.Вірський, В.Лобановський. На центральній алеї кладовища - єдиний в Києві пантеон видатних діячів країни, у якому окрім деяких вищезазначених осіб, поховані також керівники держави у радянський час Д.Коротченко, Д.Мануїльський, С.Ковпак, М.Гречуха, О.Ватченко, В.Щербицький та інші. У роки Незалежності збереглася традиція поховання померлих високопосадовців на цьому кладовищі.

Лук`янівське кладовище

Лук`янівське кладовище, яке виникло на початку 19 ст., було комплексом з кількох кладовищ, розміщених між Бабиним Яром, Кирилівською богадільнею, Татаркою та Лук`янівкою, на північ від Старо-Житомирської дороги (тепер - вул.Дегтярівська). Основну частину займають ділянки для поховання осіб православного віросповідання (в основному це та територія, що зараз і має назву Лук`янівське цивільне кладовище, розташоване на південь від вул.Дорогожицької). Є ще Лук`янівське військове кладовище(утворено 1945 року на місці зруйнованих під час війни ділянок Лук`янівського православного кладовища, між вулицями Дорогожицькою, Мельникова та Сім`ї Хохлових, закрито для поховань з 1962 року, підхоронюють лише урни). Крім того існували ще ділянки для осіб лютеранського і католицького віросповідання (на православному кладовищі), а також Братське кладовище (не збереглося, на цьому місці зараз телевізійна вежа), мусульманське та караїмське кладовища (на збереглися, на цьму місці зараз спорткомплекс «Авангард», вул.Мельникова, 46), єврейське кладовище (на північ від вул.Мельникова, зруйноване під час ІІ Світової війни, залишилася лише контора кладовища - вул.Мельникова, 44, та група поховань в 200 метрах на схід від Менори, на місці кладовища зараз Телецентр, обласний архів та ділянка парку). На Лук`янівському кладовищі поховані М.Стражеско, К.Воблий, М.Кащенко, П.Тутковський, О.Фомін, М.Холодний, Ф.Яновський, В.Образцов, льотчики П.Нестеров та Є.Крутень(обідва поховання перенесено з Аскольдової могили), П.Альошин, О.Вербицький, Ф.Кричевський, М.Мурашко, О.Мурашко, М.Пимоненко, Г.Світлицький та багато інших.

Міські кладовища, засновані у кінці ХІХ - на початку ХХ сторіччя

На початку 19 ст. виникло Солом`янське кладовище (1832 р., на правому березі р.Либідь, у 1890 р. його перенесено на теперішнє місце (Солом`янська площа), з 1960 р. закрито для поховань, тут в т.ч. поховані проф. Петро Кудрявцев, архітектор Василь Осьмак, математик Вадим Дяченко). Наприкінці 19 століття виникли невелике Копиловське кладовище (закрито у 1959 році, а у 1961 році знищено селевим потоком з Бабиного Яру), Шулявське кладовище (нині закрито для поховання) та Щекавицьке мусульманське кладовище. У 1878 році відкрито Зверинецьке кладовищедля нижніх військових чинів, в подальшому тут ховали загиблих учасників І Світової війни, робітників-арсенальців, учасників Жовтневого 1917 року та Січневого 1918 року повстань, сюди також частково перенесено поховання з Аскольдової могили. Кілька поховань залишилося від кладовища в Маріїнському парку (утворено в 1918 році та ліквідовано в 1930, збережено братські могили учасників повстань 1917 та 1918 років, могили А.Іванова, І.Смирнова-Ласточкіна, Г.Тимофєєвої та інших. У 1925 році утворилося Куренівське кладовище (закрито в 1957 р.).

Міські кладовища, відкриті після Великої Вітчизняної війни

Після Великої Вітчизняної війни утворилися Дарницьке, Святошинське (поховані Герої Радянського Союзу Пушина Феодора Андріївната Котельников Михайло Федорович), Корчуватське (перші поховання виникли наприкінці ХІХ ст., тут похована Гедройц Віра Гнатівна), Совське (утворено 1949 року, закрито для поховань, лише підхоронення), Біличанське кладовища. У 1957 році при створенні Парку Вічної Слави до пантеону біля Пам`ятника Невідомому Солдату перенесено окремі поховання з Аскольдової могилита інших місць - усього 34 поховання, зокрема, це: Кирпонос Михайло Петрович, Вітрук Андрій Никифорович, Шолуденко Никифор Микитович, Тупіков Василь Іванович та інші. У 1958 році відкрито Міське кладовище на Берковці, а у 1968 році - Лісове кладовище на околиці Лісового масиву. У 1989 році відкрито Північне кладовище, розташоване у Броварському районі Київської області. Приблизно у той же час відкрито Південне кладовище, розташоване у Києво-Святошинському районі Київської області. Крім того, зберіглися кладовища сіл, включених до складу міста у ХХ сторіччі: Жулянське, Вигурівське, Троєщинське, Бортницьке, Пуща-Водицьке, Пирогівське, Мишоловське, Чапаєвське, Позняківське, Биківнянське, Братське, Михайлівське.

Джерела

  • Енциклопедичний довідник «Київ». Під ред.А.Кудрицького. - Київ, ГР УРЕ, 1982.
  • Проценко Л.А. Київський некрополь
  • Бабий Яр: человек, власть, история. Кн.1. Историческая топография. Хронология событий. сост.Т.Евстафьева, В.Нахманович. - Киев, Внешторгиздат, 2004.


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва