Київський Національний університет імені Тараса Шевченка

Герб КНУ
Головний корпус КНУ


Київський ордена Леніна національний університет імені Т. Г. Шевченка. Заснований 1834 року у складі філософського факультету з двома відділеннями — історико-філологічним та фізико-математичним. У 1835 відкрито юридичний факультет, 1841 — медичний.

До Жовтневої революції в унівеситеті викладали відомі вчені: математики Б. В. Делоне, Д. О. Граве, М. А. і А. А. Дяченки, Б. Я. Букрєєв (з 1889 до 1962), фізики Й. Й. Косоногов, М. П. Авенаріус, зоологи О. О. Ковалевський, О. М. Сєверцов, О. О. Коротнєв, історики і філософи М. О. Максимович (перший ректор), М. І. Костомаров, М. В. Довнар-Запольський, В. С. Іконников, М. П. Драгоманов, І. В. Лучинцький, Ю. А. Кулаковський, літератор М. П. Дашкевич, філолог В. М. Перетц, юрист О. Ф. Кістяківський, економісти М. І. Зібер (один з перших пропагандистів марксизму в Росії), С. Й. Богородський, М. Х. Бунге, І. В. Вернадський (батько першого президента АН УРСР — НАНУ, академіка В. І. Вернадського), хіміки С. М. Реформаторський, М. А. Бунге, механік Г. К. Суслов, геолог М. І. Андрусов, вчені-медики В. О. Бец, Н. А. Хржонщевський, М. В. Скліфосовський, Г. М. Мінх, В. В. Підвисоцький, Ю. К. Шимановський, В. К. Високович, В. О. Караваєв, В. П. Образцов, М. М. Волкович, архітектор В. І. Беретті та інші. Частина з них були випускниками університету. Ще з середини 19 ст. університет став одним з осередків науки і передової громадської думки на Україні. Тут вчилися члени Кирило-Мефодіївського товариства — В. М. Білозерський, Г. А. Андрузький; Т. Г. Шевченко працював в 18451847 рр. в Археографічній комісії при університеті. До 1917 р. університет підготував близько 20 тисяч спеціалістів. Активні учасники Київсько-Харківського товариства були ініціаторами заснування недільних шкіл.

Щодо революційних виступів студентів дивись статті Студентська демонстрація (1884), Студентський страйк 1899, Виступ студентів Київського університету 1900, Політична демонстрація 1901.

У різний час університет закінчили видатні вчені і діячи культури: біохімік О. М. Бах, мікробіолог і епідеміолог Д. К. Заболотний, математики М. Г. Чеботарьов і О. Ю. Шмідт, терапевт Ф. Г. Яновський, історік Є. В. Тарле, геолог П. А. Тутковський, юрист А. Я. Вишинський, винахідник у галузі зварювання М. М. Бенардос, мистецтвознавець М. Ф. Біляшівський, вчені-медики М. Д. Стражеско, В. М. Іванов, фізик А. П. Александров (з 1975 — президент АН СРСР), математик М. М, Боголюбов, письменники М. П. Старицький, М. Т. Рильский, А. П. Свидницький, В. І. Самійленко, Я. Івашкевич, М. О. Булгаков, О. Є. Корнійчук, композитори М. В. Лисенко, Л. М. Ревуцький, М. А. Завадський, революціонер М. С. Урицький та ін. Тут навчались художник М. М. Ге, письменник К. Г. Паустовський, вчений-медик О. О. Богомолець.

В 1848 при університеті (1-й поверх) засновано хірургічну клініку В. О. Караваєва, де оперував також М. І. Пирогов. У січні 1847 в актовому залі концертував Ф. Ліст. Тут відбувалися виставки передвижників. У 18611919 щомісяця видавалися "Университетские Известия", працювало 10 наукових товариств: дослідників природи, фіз.-математичне, фіз.-хімічне, хірургічне, історичне Нестора-літописця, юридичне... В 1883 було засновано університетську мед. клініку (тепер.бульвар Шевченка №17). 1880 в університеті було проведено випробування першої в світі системи одночасного телеграфування і телефонування по одному й тому ж дроту (винахідник Г. Г. Ігнатьєв). У 19151916 університет було євакуйовано в Саратов, в 19191920 до університету були приєднані Вищі жіночі курси, Київський юридичний інститут та інші учбові заклади.

Протягом 19201932 на базі університету функціонували інститути народної освіти ім. Драгоманова (до 1930), соціального виховання, професійної освіти, фізико-хіміко-математичний. В 1933 університет відновлено у складі 7 факультетів. У 1939 закладові присвоєно ім`я Т. Г. Шевченка. В 19421943 К. У. злито з Харківським в Об`єднаний укр. університет і евакуйовано до м. Кзил-Орди Казахської РСР. Незважаючи на заподіяні нім.-фашист. окупантами руйнування (висадено в повітря головний корпус, знищено кабінети, б-ки), в січні 1944 університет відновив свою діяльність (визволення Києва 6.11.1943). У 1949 функціонувало 12 факультетів. 1960 року в університеті відкрито факультет студентів закордонних держав......

Університет має заочне, вечірне та підготовче відділення, аспірантуру....

Після заснування університет містився у приватних приміщеннях на Печерську; йому було присвоєно ім`я святого Володимира. Зараз головний корпус університету (18371842, архітектор В. І. Беретті) міститься на вулиці Володимирський 60, окремі гуманітарні факультети — на бульварі Шевченка 14 (колишня Перша гімназія, О. В. Беретті), ряд факультетів — на вулиці Академіка Глушкова 6 (19541970-і, В. Є. Ладний, В. Є. Коломієць, інж. В. Я. Дрізо) та вулиці Васильківській 90; бібліотека (1939, В. О. Осьмак і П. Ф. Альошин) та ректорат університету (40-і рр. 19 ст.) на вулиці Володимирський 58 та 64.

На фасаді головного корпусу встановлено пам`ятний знак викладачам і студентам університету, меморіальну дошку Шевченку Т. Г. та меморіальну дошку Штабу винищувального батальону. На фасаді гуманітарного корпусу встановлено меморіальну дошку М. І. Пирогову та меморіальну дошку А. В. Луначарському.

  Станції метрополітену:  Площа Льва Толстого, Університет.

Джерела

Інші ресурси інтернету


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва