Києво-Могилянська академія

Києво-Могилянська академія – один з перших вищих навчальних закладів в Україні, наступниця Київської братської школи та колегіуму. Академія підлягала духовному контролю православної церкви і перебувала під безпосереднім впливом митрополита, з утворенням Синоду у 1721 перейшла в його відання. Посаду ректора Київської академії займали переважно професори богослов’я, які водночас виконували обов’язки настоятелів Братського або Михайлівського Золотоверхого монастирів. Академія була першим у Східній Європі вищим навчальним закладом, центром освіти, наукового і культурного життя України, Росії та південних слов’ян. Студенти одержували гуманітарну підготовку, знання мов – старослов’янської, української літературної, латинської, грецької та польської, опановували поетичне і риторичне мистецтво, вивчали філософію, основи математики, географію, богослов’я. У перших десятиріччях XVIII ст. було введено нові предмети – французьку, німецьку, російську мови, російську поезію і красномовство; у кін. XVIII ст. – вищу математику з основами фізики, астрономії, архітектури, а також класи медицини.

Непересічну роль в історії Києво-Могилянської академії першої половини XVIII ст. відіграв колишній її студент Рафаїл Заборовський, який з призначенням архієпископом (1731) і митрополитом Київським і Галицьким (1743-1747) тривалий час був її протектором. Організував будівельні роботи на території монастиря: надбудову академічного корпусу, спорудження великої бурси, ремонт старих приміщень; утримував за рахунок консисторії найбідніших студентів; сприяв реформуванню навчального процесу, піднесенню наукового рівня і зміцненню матеріальної бази академії, яка по його смерті мала певний час назву Києво-Могиляно-Заборовської.

Академія зробила значний внесок у розвиток вітчизняної педагогіки. Лекції професорів, які поступово відходили від схоластичного мислення, як правило, відзначалися глибоким змістом, мали практичне спрямування і були пов’язані з новітніми досягненнями передової вітчизняної та світової науки. В академії сформувалася нова філософська думка, носіями якої у XVIII ст. були С. Гамалія, М. Козачинський, Г. Кониський, М. Максимович, П. Малиновський, Ф. Прокопович, Г. Сковорода, В. Ясинський. Зі стін академії вийшли автори історичних творів XVIII ст. М. Бантиш-Каменський, М. Берлинський, С. Лукомський, М. Маркевич, В. Рубан, П. Симоновський.

Широкої популярності набула літературна школа академії. Творчість Л. Горки, М. Довгалевського, В. Капніста, М. Козачинського. Г. Кониського, О. Митури, Ф. Прокоповича, Г. Сковороди, С. Тодоровського, Д. Туптала (Димитрій Ростовський), С. Яворського позначилася на розвитку української та російської літератур XVIII ст.

Києво-Могилянська академія зробила великий внесок й у розвиток природничих наук та медицини в Україні й Росії. її вихованцями були вчений-енциклопедист, один з основоположників акушерства, ботаніки й фітотерапії Н. Амбодик-Максимович, перший вітчизняний професор ветеринарних і медичних наук І. Андрієвський, офтальмолог і терапевт И. Каменський-Галита, лікар і культурно-освітній діяч М. Парпура, перший вітчизняний професор анатомії, фізіології та хірургії К. Щепін. Вагомий внесок у становлення математичної науки в Україні належить І. Фальковському. У Києво-Могилянській академії сформувалась одна з найбільших шкіл образотворчого мистецтва, вихованцями якої у XVIII ст. стали такі відомі графіки, як Г. Левицький-Ніс і Д. Левицький, архітектор І. Григорович-Барський.

Особливої уваги надавали в академії музичній освіті. Студентський (до 300 осіб) і братський (монастирський) хори незмінно залишалися кращими серед усіх київських хорів, свято яких щорічно відбувалося на Контрактовій площі. Академічний оркестр налічував бл. 100 музикантів. Колишні студенти поповнювали хорові капели та оркестри Росії. Визначними професійними композиторами стали М. Березовський і А. Ведель. Діяв при академії і власний театр, для якого спеціально писали твори Ф. Прокопович (“Володимир”), М. Довгалевський (“Комічне дійство”), Г. Кониський (“Воскресіння мертвих”) та ін. Вихованцями академії були також державні й політичні діячі – О. Безбородько, П. Завадовський, А. Італійський, А. Милорадович, Д. Трощинський; церковні й освітні – Я. Горленко, Л. Конашевич, І. Рогалевський та ін. У 1734- 1735 рр. у Київській академії навчався російський вчений М. Ломоносов, 1765-1769 – П. Чайка (Чайковський) – дід відомого композитора П. Чайковського. Ще при підтримці П. Могили були засновані студентські конгрегації – братства в ім’я Богородиці на зразок західноєвропейських. У XVIII ст. в академії існувала велика, або старша, конгрегація, членами якої були студенти філософського і богословського класів; а також менша, або молодша – із школярів нижчих класів. Пожертвування, доброчинні трапези та інші заходи, що проводилися студентським об’єднанням, давали їм засоби для існування. У конґреґаційній залі влаштовувалися публічні урочистості, диспути, читання лекцій, проведення малих і великих інструкцій. У недільні дні тут вивчали катехізис і Святе письмо, навчалися правил відправ, церковного читання і співу. У цій залі проводили також внутрішньоакадемічні й публічні диспути, випускні іспити, захист дипломних робіт і дисертацій. У перерві виступали студентські хор і оркестр, півчі співали канти, створені композиторами академії, молодші й середні школярі декламували вірші й діалоги. До наших днів дійшли графічно оформлені тези диспутів на честь митрополитів И. Кроковського (1713) і Р. Заборовського (1739), виконані І. Щирським і Г. Левицьким-Носом, які є справжніми пам’ятками українського мистецтва.


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва