Кирилівська церква

Серпень 2009 року

Північніше Подолу на височині стоїть Кирилівська церква — пам`ятка архітектури Київської Русі. Споруджена в середині 12 століття в урочищі Дорогожичі як собор родового монастиря чернігівських князів Ольговичів. У 12 — 13 століттях храм був князівською усипальницею. 1194 року в ньому поховано князя Святослава Всеволодовича — одного з персонажів "Слова о полку Ігоревім".

Споруда

Кирилівська церква спочатку існування — шестистовпна, тринефна, триапсидна хрестово-купольна споруда, увінчана однією банею. Площини стін поділено пілястрами з масивними напівколонами й оздоблено вгорі аркатурним поясом з лекальної цегли з поребриковим орнаментом. Нартекс з нішами-аркасоліями для князівських поховань сполучається з центральним приміщенням храму широкою аркою. У південній частині нартекса — невеличка хрещальня. Вузьки сходи у формі букви "П" ведуть на хори. У наступні часи церкву не раз відновлювали й добудовували. Сучасний вигляд її з характерними рисами українського бароко (фронтоном, оздобленим ліпленим рослинним орнаментом) сформувався в середині 18 століття внаслідок перебудов за участю архітектора І. Г. Григоровича-Барського. 1760 року Григорович-Барський збудував надбрамну церкву з дзвіницею (не збереглася).

У 50-х роках 20 століття церква тріснула. Тоді підземелля просто бетонували, рятуючи архітектурний ансамбль. Ця аварія допомогла зробити цікаве й важливе відкриття — Кирилівська церква має найглибші у світі фундаменти через те, що під нею є підземелля.

Інтер`єр

Інтер`єр Кирилівської церкви прикрашає фресковий розпис 12 століття. До нашого часу дійшло понад 800 кв. м. фресок: композиції Благовіщення, Різдво Христове, Успіння Богоматері та ін.; релігійні сцени "Євхаристія", "Святительский чин", у південній апсиді — 16 сцен з "житія Кирила Олександрійського" та ін. У 80-х роках 19 століття велися великі роботи по реставрації і поновленню стінопису. Їх виконували викладачі та учні Рисувальної школи М. І. Мурашка — І. С. Їжакевич, І.Ф. Селезньов, Х. П. Платонов, М. К. Пимоненко, художник М. О. Врубель. Пензлю М. О. Врубеля належать композиції "Зішестя Святого Духа" та "Ангели з лабарами" (на хорах), "Надгробний плач" (ніші — аркасолії нартекса) та чотири ікони (написані 1885 у Венеції) "Афанасій", "Богоматір з дитям", "Ісус Христос" і "Кирил" для мармурового іконостасу, виконаного за ескізами В. А. Прахова.

Міститься Кирилівська церква на вулиці Фрунзе 103.

  Місцевість:  Поділ.   Станції метрополітену:  Лук`янівська, Дорогожичі.

Джерела


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва