Кинь-Ґрусть парк

Парк являє собою частину урочища «Кинь-Ґрусть», в якому у XIX столітті були розташовані дачні маєтки. На початку XIX століття тут була дача генерала Бєгічева, у 1830-х роках - маєток Лукашевичів, наприкінці століття місцевість належала відомому київському книговидавцю С.В. Кульженку, проректору Київського фотографічного інституту, професору Київського художнього інституту. Тому серед киян була поширена ще одна назва цієї місцевості - «Дача Кульженка».

Парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва, що недалеко від площі Т. Шевченка, був створений у 1972 році. Він являє собою ізольований залишок Пуща-Водицького лісового масиву, розташований неподалік від ставу, утвореного на місці природної водойми. Найбільшу цінність в парку мають залишки старого лісу - дерева в частині парку, прилеглій до вулиці Кобзарської. Це здебільшого старі дуби (декілька десятків), рідше - липи та сосни. Вік дубів перевищує 200 років, вони досягають 30 м заввишки і мають діаметр стовбура до 150 см. Старі липи дещо нижчі - до 25 м, з діаметром стовбурів 95-100 см. Особливу увагу привертає стара липа, яка має три стовбури (діаметр кожного 50-60 см), а знизу - спільний стовбур із діаметром до 3 м та окружністю близько 9 м. Дерево має живу, розвинену крону. В більш підвищеній частині парку є старі сосни із міцними колоноподібними стовбурами 35-37 м заввишки та діаметром 90-100 см, віком більше 150 років.

Із цінних деревних порід слід відзначити групу середньовікових дубів північних (червоних), які рясно плодоносять.

Загалом, частина парку, розташована біля вулиці Кобзарської - це розріджені старі та середньовічні дерева на покриві із злакового травостою, в якому переважає мітлиця тонка. Місцями збереглися лісові рослини - копитняк європейський, куцоніжка лісова, чистець лісовий. На підвищенні переважають насадження клену гостролистого з участю дуба, в’яза, поодиноко - черешні. Трав’яний покрив в них мало розвинений.

У частині парку, що прилягає до вулиці Сошенка, старі дерева відсутні (хоча безперечно були тут раніше, оскільки вони є на прилеглих садибах). Тут переважають середньовікові та молоді берези, тополі, клени, є група більш старих осик. Є також залишки старого саду.

Парк цікавий мальовничістю, якої йому надають, насамперед, вікові дерева дуба, сосни, липи, але не має оформленого входу, аншлагів, огорожі (або живоплоту), в ньому дуже мало декоративних чагарників, практично немає квітників.

Переважає лісовий тип садово-паркових ландшафтів, невеликі площі зайняті парковим (1,55 га), лучним (1,7 га) та садовим (0,56 га) типами ландшафтів. Всього тут зростає 31 вид деревних рослин, серед них переважає липа серцелиста. Загальна площа праку - 8,5 га.

Останніми десятиліттями площа парку суттєво зменшилась у зв’язку з відчуженням частини його території під будівництво корпусів Інституту геронтології НАНУ, Інституту ендокринології Міністерства охорони здоров’я та площадки для відстою тролейбусів (кінцева зупинка маршрутів №№ 6, 18 і 32).


Джерела


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва