Замкова гора

Замкова гора, Киселівка, Флорівська (або Фролівська) гора. Історична місцевість Києва. Залишок правого, високого берега Дніпра з крутими схилами. Розташована між Старокиївською горою, Щекавицею, Гончарами і Кожум`яками з одного боку та власне Подолом - з іншого. Згідно археологічних даних, гора була заселена ще наприкінці ІІІ тисячоліття до н.е. Декотрі вчені вважають, що до того, як полянський князь Кий збудував на Старокиївській горі укріплення, що започаткувало Київ, його резиденція знаходилася на Замковій горі. У ІХ-Х століттях тут знаходився заміський князівський палац. Давня назва гори невідома (умовно називають Києвицею). У 70-80-ті роки XIV століття, коли Поділ став центром Києва, на Замковій горі був споруджений дерев`яний замок литовського воєводи. 1482 року під час навали кримського хана Менгли-Гирея замок був спалений, а близько 1532-1545 років - відновлений та перебудований. У замку налічувалося 15 бойових чотирьохярусних башт. Його площа складала 16 тисяч кв.м., тобто удвічі більше площі плато Замкової гори. Замок з`єднувався з укріпленнями на горі Уздихальниця (Андріївська). Киселівкою гору стали називати у середині XVII століття (за іменем воєводи Адама Киселя). 1651 року українські козаки, що повстали, спалили замок, у якому засіли польські загарбники. З тої пори гора спустошилася, її вкрили городи та баштани подолян. З 1816 року на Замковій горі існувало кладовище для населення Подолу, Гончарів та Кожум`як. 1854 року Киселівка перейшла до Флорівського монастиря (звідси і назви Флорівська гора). У той же час була споруджена церква та огорожа навколо кладовища. На Флорівському кладовищі були, зокрема, поховані професор М. Петров, професор Алєксєєв, інженер-винахідник проката рейок на Воткинських заводах В. Жмакін.

  Місцевість:  Бабин торжок.   Станції метрополітену:  Золоті Ворота, Львівська Брама.

Фото

Джерела


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва