Замирайло Віктор Дмитрович

(1868-1939). Навчався у Київській малювальній школі М.І.Мурашка (1881-1886).

У Києві він познайомився з М.А.Врубелем, допомогючия йому при реставрації фресок Кирилівської церкви, і з В.М.Васнецовім, виконуючи надписи і орнаменти для його розписів у Володимирському соборі. Це знайомство спонукало його переїхати до Москви, де він деякий час продовжував працювати з В.Васнецовим.

У 1904-1907 рр. Замирайло жив у Петербурзі, де тісно потоварищував з близькими йому по духу художниками кола «Світу мистецтва», потім повернувся до Москви.

Мистецтво Замирайла з самого початку развивалося під сильним впливом двох його кумирів - М.А.Врубеля і Г.Доре, сліди цього впливу відчуваються й у його зрілому стилі.

Він займався монументально-декоративним живописом, оформлював спектаклі, з кінця 1900-х рр. працював над великою серією малюнків «Capricci».

Більше за все Замирайло відомий як книжковий графік. У цій якості він дебютував ще у 1900 р., вдало додавши ілюстрації В.М.Васнецова до «Песни о вещем Олеге» О.С.Пушкіна стилізованим рукописним текстом. З часом він став працювати у книжковій графіці все частіше, а після переїзду до Петербургу (1914), зробив її основним заняттям. Він виконав велику кількість малюнків для журналів і книжок, був визнаним майстром книжкової обкладинки.

Крім того, він був визначним ілюстратором, вмівшим лаконічно і цікаво інтерпретувати сенс й передавати сюжет літературного твору. Це допомогало художнику особливо успішно працювати у дитячій книзі, де відомість йому принесли чудові малюнки до народної валійської казки «Джек - покоритель великанів», у переказі К.І.Чуковского (1917, вид. 1921), «Як ні в чому й не було» О.М.Толстого (1924), «Мандри Гуллівера» Дж.Свифта (середина 1920-х), «Маленький обідранець» Дж. Грінвуда(1929).

В останні роки життя Замирайло займався педагогічною діяльністю, але тяжка хвороба усунула його і від викладання, і від творчості, і від людей. Засліпший і безпорадний, забутий всіма, він скінчив своє життя у заміському будинку для літніх людей.


Джерела


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва