Загиблим у Дарницькому концтаборі меморіал

Пам’ятник загиблим
Анотаційний камінь

Меморіал загиблим у Дарницькому концтаборі – меморіальний комплекс радянським громадянам, солдатам і офіцерам Радянської Армії, загиблим в 1941-1943 рр. у Дарницькому нацистському концентраційному таборі. Розташований у Дарницькому сосновому лісі на північ від Бориспільської вулиці і станції Фармацевтична. Автори – ск. В. Зноба, архітектори О. Малиновський і Ю. Москальцов. Розміри: стела – 8,37 × 4,15 × 0,46 м, вис. пам’ятника – 5,5 м. Відкрито 3 листопада 1968 р. до 25-річчя визволення Києва.

Ландшафтно-скульптурний комплекс складається з гранітної стели біля входу з написом про те, що в цьому місці 1941–1943 рр. у нацистському таборі смерті закатовано 68 тис. воїнів; частини огорожі з колючим дротом, яка відіграє роль документально-історичного свідчення та є виразним емоційним символом, і гранітних плит уздовж брукованої доріжки як знаків поховань. На одному з надгробків напис: “Остання стежка закатованих. Знесилені, голодні, закривавлені, вони йшли цією стежкою на розстріл, несучи в серцях ненависть до ворогів і віру в нашу перемогу”. Доріжка приводить до центру меморіалу загиблим радянським військовополоненим – скульптурного пам’ятника з монолітних блоків рожевого граніту, встановленого на невисокому земляному пагорбі посеред великої галявини. Біля підніжжя – пласка гранітна плита-надгробок. Монолітна група солдатів і моряків стоїть на пагорбі. Постаті немов виростають з кам’яних брил. Композиція експресивно виразна, деталі промовисті (піднята рука, що прикриває стражденне обличчя, пов’язка пораненого, безкозирка моряка та ін.), образи гранично узагальнені. Застосовано пластичний прийом зіставлення різних фактур каменя – грубої поверхні брил у нижній частині пам’ятника та шорсткості поверхонь постатей. Композиція органічно поєднана з природним оточенням, розрахована на круговий огляд, при якому розкривається різноманітність відтворених образів.

Джерела

Посилання


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва