Драгоманов Михайло Петрович

Драгоманов Михайло Петрович (1841–1895) – літературознавець, історик, публіцист, фольклорист, економіст, філософ, громадсько-політичний діяч. Народився в м. Гадячі на Полтавщині в дворянській родині, батько походив з козацького роду. 1859–1863 рр.навчався на історико-філологічному факультеті Київського університету. 1863–1864 рр. викладав у Другій Київській гімназії. З 1865 р. – приват-доцент, у 1870 р. обраний Радою університету штатним доцентом кафедри всесвітньої історії, з листопада 1873 р. обійняв цю посаду по поверненні з закордонного наукового відрядження (1870–1873). Брав активну участь у діяльності Південно-Західного відділення Російського географічного товариства, київської Старої Громади.

1875 р. звільнений з університету на хвилі репресій проти українського руху. Того ж року за дорученням Старої Громади виїхав за кордон для організації видання журналу “Громада”. З 1876 р. мешкав у м. Клороне біля Женеви. Разом з Ф. Вовком, М. Павликом, С. Подолинським, Я. Шульгиним та іншими налагодив роботу друкарні та редакції першого українського політичного часопису “Громада” (видавався 1878–1882 рр.). Так зв. Женевський гурток на чолі з М. Драгомановим вважається першим зародком українського соціалістичного руху. 1886 р. Стара Громада припинила фінансування діяльності М. Драгоманова через незгоду з його радикальними поглядами. З 1889 р. – професор кафедри загальної історії Софійського університету в Болгарії. Зі створенням Русько-української радикальної партії в Галичині відігравав роль її ідейного керівника. Помер і похований в Софії. Автор численних політичних праць, досліджень з української усної словесності, етнографії, історії українського театру, літературно-критичних статей тощо. Діяльність і погляди М. Драгоманова мали значний вплив на розвиток українського національного руху і політичного життя як на Наддніпрянщині, так і в Західній Україні.

У 1989 р. на його честь названо вулицю. Ім’я Драгоманова носить Київськиій педагогічний університет, навпроти якого встановлено пам’ятник діячу.

Джерела


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва