Дзвіниця Братського монастиря

Загальний вигляд у 1920-х рр.
Вигляд із півдня
Вигляд із півночі

Дзвіниця Братського монастиря – найважливіша архітектурна домінанта Контарктової площі і всього Подолу у XVIII-XIX ст. Розташовувалась в 1756-1933 рр. з боку Контрактової площі по осі входу до Богоявленського собору.

У 1756-1759 рр. замість надбрамної дерев’яної дзвіниці лаврський майстер Степан Ковнір будує двоярусну муровану дзвіницю разом з монастирським муром. Після Подільської пожежі 1811 р. дзвіниця була сильно перебудована з надбудовою третього ярусу і ампірної напівсферичної бані зі шпилем.

Триярусна споруда відігравала роль в’їзної надбрамної вежі монастиря. Перших два яруси – квадратні у плані, третій – круглий. Перший ярус у своїй архітектурі зберігав залишки декору XVIII ст. (барокові лиштви навколо вікон). Стіни членувалися пілястрами доричного ордера. Другий ярус завершувався з чотирьох боків портиками з трикутними фронтонами та іонічними колонами. Третій ярус увінчувався напівсферичним куполом з високим шпилем. Другий і третій яруси мали аркові дзвонові отвори. Під аркою третього ярусу був влаштований годинник. У 1899 р. до дзвіниці прибудували одно-двоповерхові дугоподібні у плані корпуси монастирських крамниць, що повторювали обриси мурів монастиря.

Пам’ятку почали розбирати в 1935 р. і остаточно знищили у 1937 р. На поч. 1950-х рр. її залишки разом з прибудовами включено до споруди Військово-морського політичного училища (нині головний корпус Києво-Могилянської академії).

Джерела


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва