Дарницький залізничний міст

Загальний вигляд мосту

Дарницький залізничний міст – залізничний міст у Києві, найстарший і найбільший з залізничних мостових переходів в Київському залізничному вузлі. Знаходиться нижче давнього Видубицького перевозу через Дніпро у гирлі річки Либідь, між правобережною місцевістю Нижня Теличка і лівобережними районами Березняки і Позняки.

Збудований 1925 року поруч з колишнім місцем розташування залізничного мосту, зведеного у 1870 році за проектом інженера А. Струве, який був підірваний польськими військами у червні 1920 р. У 1921 р. міст був відбудований, а у 1929 р. названий Дарницьким у зв’язку з будівництвом Петрівського залізничного мосту. У 1941 р. був висаджений у повітря під час відступу радянських військ з Києва. Після визволення Києва від нацистських окупантів у листопаді 1943 за 13 діб наведено тимчасовий дерев’яний низьководний залізничний міст (1944 р. замінений на дерев’яний висоководний). Діючий міст споруджено за проектом Київського філіалу інституту “Проектстальконструкція” (головний інженер М. Руденко). У 1946–1950 рр. встановлювалися бики на забивних залізобетонних палях та проміжні опори на кесонах, які вперше виготовлялися поточно-швидкісним методом й опускалися гідромеханізованим способом (так званий сліпий кесон). Прогінні будови були виготовлені на Дніпропетровському заводі металоконструкцій ім. І. Бабушкіна й змонтовані Мостозагоном № 2 під керівництвом інженера-будівельника І. Баренбойма.

Міст на дві залізничні колії вирішений за асиметричною схемою. Ближче до лівого берега розташовані три великі судноплавні прогони, перекриті арковими металевими фермами з рухом поїздів у нижній частині. Мілководну частину русла перекрито дванадцятьма меншими (по 5,3 м) монолітними залізобетонними арками зі збірною стояковою надводною будовою, розрахованими на проїзд угорі. Всі опори моста – масивні, монолітні, облицьовані гранітом.

Завдяки застосуванню арок міст є окрасою панорами південної течії Дніпра. З 2004 р. поруч будується Дарницький автомобільний міст.

  Місцевість:  Березняки, Позняки, Видубичі, Нижня Теличка.

Джерела

Посилання


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва