Госпітальне укріплення

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва
Перейти до навігаціїПерейти до пошуку
Вид на укріплення з освітлювальної вежі стадіону
Вид на Госпітальні укріплення з висотного будинку
План Госпітального укріплення
Схема Госпітального укріплення

Госпітальне укріплення – частина укріплень Київської фортеці, збудованих у 1836-1851 рр. на Черепановій горі для військового госпіталя у складі Нової Печерської фортеці.

Знаходиться на вершині Черепанової гори, де під прикриттям ретраншементу 2-ї пол. XVII–XVIII ст. розміщувалися з 1755 р. дерев’яні госпітальні бараки. Самостійний оборонний комплекс Київської фортеці полігонального типу. Збудовано за проектом К. Оппермана. Розраховано на 500 гармат і 1000 рушниць. Має чотири полігони з капонірами, північний фронт з брамою і напівбаштою, П-подібний у плані будинок військового госпіталю. Укріплення кожного з чотирьох полігонів складали міцний земляний вал заввишки бл. 10 м з ескарповою цегляною стіною, сухий рів, гласис з прикритим шляхом. Вихід у рів з території укріплення здійснювався через три склепінчасті галереї-по-терни, розташовані у товщі головного валу. Підхід до потерен і капонірів прикривався окремо розташованою ескарповою цегляною стіною з бійницями, підсиленою з тилу напівциркульними арками (збереглася ескарпова стіна другого полігона). У валу була споруджена головна Північна брама з капоніром, прикрита віддаленою від брами оборонною казармою – Північною напіввежею. З боку зверненого до Печерська горжового фронту були рів і оборонна стіна з трьома брамами і підйомними мостами (не збереглися). У межах укріплення розміщувалися, крім госпіталю, лазні, різні господарські споруди (стайні, сараї тощо), гауптвахта.

Після придушення польського повстання 1863–1864 рр. капоніри Госпітального укріплення було пристосовано для утримування в’язнів. До амбразур і бійниць споруд було прилаштовано залізні ґрати. Косий капонір перетворюється на політичну в’язницю. Наприкінці XIX – на поч. XX ст. всередині укріплення збудовано кілька нових капітальних лікувальних корпусів, їх будівництво здійснювалося під керівництвом військових інженерів, батька й сина І. І. та І. І. Лільє, 1950–1960 колишню еспланаду з боку бульвару Лесі Українки забудовано житловими спорудами. До теперішнього часу збереглися всі цегляні споруди. З земляних укріплень майже повністю збереглися головний вал, рови біля другого полігона. Тепер тут розташований Головний клінічний госпіталь Міністерства оборони України. Головний вал, капоніри першого, другого й третього полігонів, Косий капонір включено до складу Історико-архітектурної пам’ятки-музею “Київська фортеця”. 1995 р. на фасаді корпусу клініки нейрохірургії та неврології встановлено меморіальну дошку інженерам Лільє. 1998 р. здійснено реконструкцію головного валу та площі перед північною напіввежею.

Джерела

Посилання