Госпіталь

Будинок госпіталю з лазнею, 1836-42 (архіт., іст.). Вул. Госпітальна, 18. На Черепановій горі. Збудований
Головний в’їзд до госпіталю з боку провулку Щорса.

Указ Сенату Російської імперії про заснування в Києві Госпіталя вийшов 1755 року. Госпіталь почав діяти на Печерську як польовий у дев’яти дерев’яних корпусах і бараках (три відділення). У період Вітчизняної війни 1812 року в Госпіталі одночасно лікувалися до 2000 хворих та поранених.

Сучасні будівлі Госпіталя збудовані в основному у 1830-1840-х роках. У 1833 (за іншими даними – 1846) при Госпіталі відкрито Військово-фельдшерську школу. З 1851 року при Госпіталі функціонували клініки медичного факультету Київського університету. Під час І Світової війни в Госпіталі знаходилися на лікуванні одночасно понад 14000 військово-клінічних хворих і поранених.

У 1920 році при Госпіталі відновили роботу клініки медичного факультету університету (згодом – Національний медичний університет)ю У 1919-1922 рр. тут була клініка проф.О.Кримова. У 1928 році при Госпіталі створена школа санітарних інструкторів, у 1938 – курси удосконалення лікарів та фельдшерів.

У роки Великої Вітчизняної війни Госпіталь був переформований у евакогоспіталь, згодом – у сортувальний госпіталь. У 1944 р. Госпіталь повернувся до Києва. У роки війни у ньому пройшли курс лікування більше 60 тисяч хворих та поранених.

Сьогодні Госпіталь є центральною військово-медичною установою Міністерства оборони України, базою для удосконалення офіцерів медичної служби, постійно діючою школою санітарних інструкторів, діють курси медичних сестер.

З Госпіталем пов’язана (у різний час) діяльність доктора і письменника Є.Рудиковського, професорів В.Караваєва, С.Альфєрьєва, В.Образцова, Р.Вредена, В,Високовича, С.Томашевського, М.Стражеска, Д.Заболотного, Ф.Яновського, Б.Маньковського та інших.

Знаходиться за адресою вул.Госпітальна, 18.

Креслення корпусу госпіталю
Церква при госпіталі
Лазня

Будинок госпіталю з лазнею

Збудований у 1836-1842 рр. для військово-медичного закладу 4-го класу на місці дерев’яних госпітальних бараків, що існували з 1755 р. Розрахований на розміщення 1500 хворих. Один з фасадів споруди, який включає проїзд на подвір’я, був складового частиною горжового фронту госпітального укріплення, відділеного від території фортеці ровом (не зберігся), що прострілювався з кутових одноповерхових склепінчастих прибудов до будинку госпіталю. Корпус двоповерховий, цегляний, розміром 150×150 м. У плані – напівкаре, замкнуте з боку подвір’я одноповерховим будинком лазні з центральним проїздом (1839-1842), надбудованим у 2-й пол. ХІХ ст. водонапірного баштою. Фланги головного корпусу і лазня раніше з’єднувалися цегляним муром. Як і всі цегляні споруди фортеці, будинок шпиталю складався з перекритих коробовими склепіннями з розпалубками відсіків-казематів. Планування коридорне, з п’ятьма внутрішніми сходами. До розтесування вікон у кін. ХІХ ст. зовнішні фасади з бійницями та амбразурами мали оборонний характер. Арковий проїзд на подвір’я та дворові фасади зберегли риси архітектури доби пізнього класицизму. Військовий госпіталь відзначався високим для свого часу рівнем санітарно-технічного устаткування та благоустрою. Діяли ванни з теплою водою і ватерклозети, які розміщувалися в шести виступах на крилах будинку. Госпіталь мав свої водогін, аптеку, бібліотеку та церкву в ім’я Покрови Пресвятої Богородиці. 1845 р. на подвір’ї госпіталю було закладено сад. Це один із перших спеціально запроектованих великих медичних закладів Києва. В різний час тут працювали засновник воєнно-польової хірургії М. Пирогов, майбутній письменник М. Булгаков, співак М. Донець та ін.

Тепер Головний клінічний госпіталь Міністерства оборони України.

Джерела

Посилання


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва