Голосіївський район

Назва району походить від назви місцевості Голосіїв, яка спільно з Деміївкоюутворює основне ядро району.

Голосіїв - місцевість розташована між Добрим Шляхом, Деміївкою, Теремками, Феофанією і Мишоловкою, охоплюючи Голосіївський ліс і частину забудови вздовж Голосіївського проспекту і вул.Васильківської.

Згадується в 1541 році як володіння Києво-Печерської Лаври, в 1617 році як хутір Голосіївський. В 1-й половині XVII сторіччя, Київський митрополит Петро Могила заснував тут монастир (так звана «пустощ», «пустинь»). У XVIII сторіччі був закладений лісопарк («засіяний на голому місці» - звідси, очевидно, і походить назва місцевості). Голосіїв став дачною місцевістю церковної знаті.

Забудова території Голосіївського району почалася в 1830-х роках. Маленькі хати, розташовані вздовж Васильківського шляху (нині вулиця Червоноармійська) і біля річки Либідь, утворили частину міста, яку називали Нова Забудова. На території, що прилягає до кондитерської фабрики ім.Карла Маркса і Московської площі, в той час було розташоване село Деміївка, яке лише на початку ХХ ст. злилося з містом.

У другій половині ХІХ ст. і особливо в останнє 10-річчя почалося інтенсивне заселення цього району. Цьому сприяло розширення зв’язків з півднем через Великий Васильківський шлях, який проходив Деміївкою, а також близьке розташування новозбудованої залізниці Київ-Курськ-Москва та будівництво заводів і фабрик.

Під час громадянської війни та іноземної інтервенції значна частина насаджень, а особливо дубу, вирублена та вивезена австро-німецькими і білопольськими загарбниками.

В 1930-х роках в Голосієві були розміщені сільськогосподарський і лісотехнічний інститути та сільськогосподарська академія.

Через Голосіїв проходила одна із ліній героїчної Київської оборони 1941 року.

У 1921 році, під час першого введення адміністративних районів, на базі Деміївки - однієї з робітничих околиць Києва - було створено Деміївський район. У 1924 — 1933 — частина Ленінського району, у 1925 — 1933 — Деміївка, Голосіїв, Корчувате — частина Сталінського району, 1933 — 1957 — існував Кагановичський район, який 1957 року був перейменований на Московський район. У 1988 році, у зв’язку з створенням в місті двох нових районів - Ватутінського і Харківського відбувся частковий перерозподіл території: з Московського у Харківський було передано Корчувате, Чапаєвку і Кончу-Заспу, а у Печерський - територію між проспектом Науки і Столичним шосе. Після адміністративно-територіальної реформи в місті 2001 року, до району повернулися всі території, що 1988 року перейшли до Харківського і Печерського районів, а також було додано частину колишніх Ленінського (Старокиївського) та Залізничного районів міста.

Сьогодні до складу району входять такі місцевості як: Деміївка, Голосіїв, Нова Забудова, Теремки, Паньківщина, Забайків`я, Саперна слобідка, Ширма, Добрий шлях, Корчувате, Чапаєвка, Феофанія, Конча-Заспа, Пирогів, Голосіївський ліс, Теличка, Китаїв, Мишоловка, Багринова гора, Жуків острів та інші. Головна магістраль району у його центральній частині - вулиця Червоноармійська. Важливими вулицями, які з’єднують різні мікрорайони, є проспект Сорокаріччя Жовтня, вулиці Васильківська, Горького, проспект Науки.

Більша частина території району — зелена зона від Голосієва до Конча-Заспи. Зеленими легенями нашого міста є один з найдавніших і найбільших у Європі Голосіївський ліс, унікальний за флорою і фауною. Ця дивовижна пам’ятка природи об’єднує Феофанію, парк культури і відпочинку ім. М.Рильського та власне ліс площею майже 150 га. Зелений профіль Голосіївського лісу визначається більш як 250 видами дерев і кущів. Насамперед його зелене вбрання урізноманітнюють горіхові породи, що мають цінні санітарно-гігієнічні властивості, а на дільниці між Голосієвом і Феофанією збереглося кілька унікальних дубів віком 400 та 200 років.


Джерела


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва