Голосіївський ліс

Голосіївський ліс - основна частина історичної місцевості Києва - Голосієва.


Зміст

Історія лісу від давніх часів до початку ХХ сторіччя

Походження назви місцевості достеменно невідомо. Але відомо, що принаймні з давньоруських часів її територія являла собою майже суцільний лісовий масив, який знаходився на південно-західних підступах до Києва. Територія Голосієва в археологічному відношенні майже не досліджена. Але найближчі околиці Голосієва - Чапаївка, Пирогів, Лиса гора, Корчувате, Хотів - дуже насичені археологічними пам’ятками, починаючи від періоду неоліту і до давньоруських часів. Якщо врахувати ту обставину, що південний і південно-західний підступи через небезпечність сусідства зі Степом ретельно охоронялись, а також існування поблизу городища в Китаєві (ймовірний літописний Пересічин), проходження повз Голосіїв основ ного шляху на Василів, Поросся і далі на південь, можна припустити існування на території Голосієва як укріплень (на користь цього свідчать і сприятливі природні чинники), так і населених пунктів. У безпосередній близькості проходять Змійові вали - укріплена оборонна лінія, яка захищала Київ з півдня та заходу - найближчий виявлений їх фрагмент - по річці Віта.

У 1541 році Голосіїв згадується як володіння Видубицького монастиря, які згодом перейшли до Києво-Печерської Лаври. Зрештою, на південній та південно-західній околиці Києва монастирям (Лаврському, Видубицькому та Михайлівському) належали величезні маєтності - крім Голосієва, Феофанія, Китаїв, Пирогів, Корчувате, Конча-Заспа. Дана обставина призвела до того, що ця територія довгий час залишалася порівняно малозабудованою, завдяки чому добре збереглися як пам’ятки археології, так і природне середовище.

У 1617 році Голосіїв вже згадується як хутір Голосіївський. У 1631 році тоді ще архімандрит Києво-Печерської лаври, а пізніше Митрополит Київський Петро Могила збудував у цьому монастирському володінні церкву на ім’я св. Великомученика Іоанна Сочавського, який походив з рідної йому Молдавії, а також дім для себе, розбив сад та заклав монастир (зараз більшість цієї території входить до складу ботанічного саду Національного аграрного університету, а на меншій - відновлюється колишній монастир).

Наступники Петра Могили теж багато зробили для розбудови та прикрашання монастиря, перетворивши його на заміську резиденцію. Голосіївська пустинь підлягала Лаврі до 1786 року, коли в єпархії в Україні було введено духовні штати. З цього часу обитель отримала ставропігію зі штатом третьокласного монастиря, а у 1800 році Голосіївський монастир зі штатом монахів було скасовано і всі землі разом з господарчими будівлями були приписані знову до Лаври.

Сформований протягом трьох століть ансамбль Голосіївської пустині у кінці ХІХ - на початку ХХ століть займав витягнуте у широтному напрямку, наближене до прямокутника велике подвір'я (площею близько 20 га), обнесене суцільною цегляною огорожею з виділеними щипцями головною (західною) і економічною (південною) брамами.


Історія лісу у ХХ сторіччі

Під час першої світової та громадянської війн ліс зазнав великої шкоди: чудові вікові дуби було вирубано на 2 км навкруги Деміївки. Зі встановленням радянської влади монастирські володіння у 1926 році було націоналізовано і територія лісу почала забудовуватись.

У 1920 році від Київського політехнічного інституту відокремився агрономічний факультет, на базі якого було створено Сільськогосподарський інститут. Наступного року утворився лісоінженерний факультет. У 1922-1923 роках до новоутвореного інституту перейшло колишнє монастирське господарство Голосіїв і сусіднє лісництво. У 1926 році почали будувати Всеукраїнську сільськогосподарську академію (тепер - Національний аграрний університет). Комплекс із шести будівель та парку був сформований протягом 1925-1932 років на гребені пагорба, що заходить углиб Голосіївського лісу з північного боку. Автор - Д.М. Дяченко. Ансамбль вирішено у стилі українського необароко. Споруди комплексу Академії перебувають на державному обліку як пам’ятки архітектури місцевого значення і нововиявлені.

У зв’язку з побудовою комплексу Сільськогосподарської академії на початку 1930-х років споруди Голосіївської пустині використовувались як господарчі, у 1950-1960-х роках їх було розібрано, як такі, що не мають художньої цінності.

Під час Великої Вітчизняної війни по території Голосіївського лісу, зокрема недалеко від комплексу Академії, проходила лінія оборони Києва. У серпні 1941 року фашистські війська підступили до Мишоловки та Голосіївського лісу. Регулярні війська та загони студентів-ополченців сільськогосподарського та лісотехнічного інститутів тримали оборону і 11-13 серпня німецькі війська були зупинені і відкинуті майже до попереднього рубежу укріпрайону. З тих часів збереглись окопи на гребені пагорба, що заходить у глибину лісу, поряд у 1972 році було встановлено пам'ятний знак. У 1979 році на території Сільськогосподарської академії (на розі вул. Героїв оборони і вул. Родимцева) було встановлено меморіальний комплекс воїнам, полеглим у роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років. До комплексу входять стела, дві братські могили, Вічний вогонь, бронзовий пам’ятник - постать студента-ополченця (скульптор Я.Д. Гончаренко, архітектор - В.Г. Гнєзділов), стела з іменами загиблих. Комплекс перебуває на державному обліку як пам'ятка історії та культури.

Після Великої Вітчизняної війни у 1955-1958 роках у західній частині Голосіївського лісу було збудовано комплекс Виставки досягнень народного господарств УРСР (нині Національний комплекс «Експоцентр України»). Комплекс розміщується на площі 338 га. Автори - В.М. Орєхов, І.А. Мезенцев, А.І. Станіславський, Д.А. Баталов. Ансамбль вирішений переважно у стилі українського необароко.

Наприкінці 1957 року у північній частині Голосіївського лісу було закладено Голосіївський парк ім. М. Рильського (автори проекту - В.Є. Ладний, З.Г. Хлєбніков, інженер Н.В. Пєстряков), який планувався як міський парк відпочинку і розваг, тому тут передбачені як зона для прогулянок, так і спортивна, атракціони, зелений театр, бібліотека, дитячі майданчики тощо.

Незабудована частина лісу включена до природозаповідного фонду.


Рельеф місцевості, рослинний і тваринний світ

Голосіївський ліс - це лісовий масив переважно природного походження, як вже зазначалось вище, з великим археологічним, а відтак культурним потенціалом. Його збереженню сприяло те, що він належав Києво-Печерській лаврі і тому користувався певним «заповідним» статусом.

Голосіївський ліс знаходиться у північній частині регіонального ландшафтного заповідника «Голосіївський» у межах Київського лесового плато. Рельєф почленований, є кілька ярів. Тут протікає Голосіївський струмок, на якому створено комплекс ставків - Дідорівські, Голосіївські озера.

Рослинність Голосіївського лісу представлена переважно широколистяними лісами. Найбільшу площу займають грабово-дубові та грабові. Чисті дубові ліси нині трапляються на невеликих площах. У першому деревному ярусі також зустрічаються ясен, липа, клен гостролистий, у другому - клен польовий, клен татарський, в’яз гірський (в’яз голий). У підліску ростуть ліщина, бруслина європейська, бруслина бородавчаста, калина.

Для дубово-грабових та грабових ділянок характерне багатство гарноквітучих коротковегетативних весняних багаторічників - ефемероїдів. Серед них досить поширені анемона жовтецева, ряст ущільнений, трохи менше - ріст порожистий, фрагментарно - проліска дволиста, зубниця бульбиста. Під рекреаційним впливом на місці дубових лісів орляково-конвалієвих нині сформувалися злакові дубові ліси. Подекуди в парку збереглись старі, віком понад 300 років, дуби та липи. Невелику площу балок займають вільхові ліси.

Як і в інших дубово-грабових лісах поблизу Києва, тут відбувається поступове витіснення більш світлолюбних дуба та ясена тіньовитривалими породами - насамперед грабом. У складі старих дубово-грабових лісів дуб не поновлюється - розвиваються клен гостролистий та польовий. У Голосіївському лісі є значна кількість рідкісних та малопоширених видів рослин. Це занесені до Червоної книги України булатка довголиста, коручка морозниковидна, лілія лісова, любка дволиста, підсніжник звичайний.

На території Голосіївського лісу мешкають близько 30 видів ссавців, в основному дрібних: кріт звичайний, бурозубка звичайна, полівка, білка. У невеликій кількості трапляються їжак звичайний, кутора звичайна, лисиця, ласка, куниця кам'яна, два види вовчків, мишівка лісова, заєць сірий. З парнокопитних тут постійно мешкає тільки козуля європейська. З рідкісних видів тварин, занесених до Червоної книги України, тут збереглися барсук, горностай, кутора мала, мідянка, з регіонально рідкісних - нетопир малий, голуб-синяк.


Джерела

  • Природно-заповідний фонд м. Києва. Довідник. - К., 2001.
  • Вулиці Києва. Довідник. Під ред. А.В.Кудрицького. - К., "Українська енциклопедія" ім. М.П.Бажана, 1995.
  • Брайчевський М. Вибрані твори. Історико-археологічні студії. Публіцистика. - К., Видавничий дім "KM Academia", 1999.
  • Мовчан І.І. Давньокиївська околиця. - К., Наукова думка, 1993.
  • Археология Украинской ССР. - Т.3. - К., Наукова думка, 1986.
  • Голосіївська Свято-Покровська пустинь // Звід пам'яток історії та культури . - Т. 1. - К., Головна редакція Зводу пам’яток історії та культури при видавництві "Українська енциклопедія" ім. М.П.Бажана, 1999.
  • Закревский Н. Описание Киева. - Т.1. - М., 1868.
  • Петров Н.И. Историко-топографические очерки древнего Киева. - К., 1897.
  • Київ. Провідник. Під ред. Ф.Ернста. - К., 1930.
  • Шулькевич М.М. Дмитренко Т.Д. Киев. Архитектурно-исторический очерк. - К., Будівельник, 1982.
  • http://interesniy.kiev.ua/old/Nature/parks/19


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва