Голодомор

Голодомор — одна з найбільших трагедій в історії українського народу, масовий штучний голод у 1932—1933 роках, що призвів до багатомільйоних людських втрат в сільській місцевості на території України.

Важкими наслідками позначилися й голодомори 1921-1922 рр. і 1946-1947 рр. Фізичне винищення українських хліборобів штучним голодом – свідома і цілеспрямована акція сталінського тоталітарного режиму. Запровадження насильницької колективізації, злочинна і водночас грабіжницька політика “розкуркулення”, повернення до продрозкладки, здійснення хлібозаготівель у вигляді т. зв. твердих завдань до двору, вивезення хліба до Росії і на експорт, руйнація продуктивних сил сільськогосподарського виробництва призвели до масових голодоморів в Україні. Навесні 1922 в Україні голодувало до 8 млн. осіб, смертність склала бл. 500 тис. У 1932-1933 надзвичайні хлібозаготівельні комісії вилучали в колгоспах навіть продовольче і насіннєве зерно. Масова смертність спостерігалася не тільки в селах, але й у містах. У ці роки в УСРР загинуло бл. 3,5 млн. селян, загальні демографічні втрати через зниження народжуваності та інші чинники склали бл. 5 млн. осіб.

Голод 1946-1947 рр. був зумовлений не лише повоєнною розрухою і неврожаєм, але й завищеним хлібозаготівельним планом і вилученням зерна для підтримки комуністичних режимів у країнах Центральної і Східної Європи. За свідченням різних дослідників, у ці роки загинуло від 100 тис. до 1 млн. осіб, переважно сільського населення, у 1947 тільки число зареєстрованих хворих на дистрофію сягнуло понад 1,1 млн. Тривалий час справжні причини і наслідки голодоморів в Україні замовчувалися. Із здобуттям Україною незалежності оприлюднено архівні документи, визначено справжніх винуватців геноциду, державою встановлено День пам’яті жертв голодомору – 24 листопада.


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва