Героям Великої Жовтневої соціалістичної революції пам’ятник

Вигляд пам’ятника в 30-і рр.
Пам’ятник в 70-і рр.
Сучасний вигляд

Героям Великої Жовтневої соціалістичної революції пам’ятник – монумент, встановлений над братською могилою учасників жовтневого повстання 1917 р. Розташований перед головним входом до Маріїнського парку, навпроти Маріїнський палацу. 5 листопада 1917 р. тут поховано учасників збройного повстання – робітників заводу “Арсенал” та солдатів, полеглих у бою з військами штабу Київського військового округу, який був оплотом Тимчасового уряду в Києві.

1927 року на братській могилі загиблих під час жовтневих подій 1917 р. у Києві встановлено надгробок (арх. В. М. Онащенко). Його було зруйновано у 1942 р. під час нацистської окупації міста. 6 листопада 1949 було відкрито відновлений пам’ятник (арх. З. С. Чечик). Цоколь розміром 9,85×9,5 м, пам’ятник заввишки 2,5 м.

Первісний надгробок виконано за конкурсним проектом. Умови конкурсів на створення проектів пам’ятників борцям і жертвам революції 1905–1907 рр. і Великої Жовтневої соціалістичної революції 1917 р., що проходили в країні протягом 1919–1922 рр. за ленінським планом монументальної пропаганди, передбачали втілення революційних іде й в архітектурних, скульптурних або синтезованих формах, які б відповідали духові часу. В Києві такий конкурс було оголошено в липні 1919 р. Місцем спорудження пам’ятника мав стати Аносівський парк (тепер Вічної Слави парк), який планувалося перетворити на революційний цвинтар. Пам’ятник вирішувався в архітектурних формах, образно-композиційні особливості його диктувалися ідеєю утопічного комуністичного міста Томмазо Кампанелли. Важливу роль в архітектурному просторі такого міста відігравало агітаційне мистецтво, що відроджувало античні принципи. Тому класичні архітектурні форми обелісків, колон, урн, тріумфальних арок встановлювалися в тимчасових спорудах, особливо до великих пролетарських свят.

Братська могила має традиційну з часів античності надгробкову урну, в якій і римляни, і давні слов’яни тримали прах предків. Урну, покриту траурним прапором, висічено із суцільного блока червоного граніту і встановлено на чотирикутний кубоподібний постамент з чорного шліфованого лабрадориту на низькому ступінчастому гранітному цоколі. На чоловому боці постаменту – меморіальна таблиця з написом-присвятою, на причілках – відлиті з бронзи вінки слави. За композиційно-стилістичними рисами пам’ятник суголосний традиції античної вівтарної архітектури, синтезованої з формами колумбарію, де урна була притаманна, головним чином, місцям поховання збіднілих римських громадян.

Джерела

  • Київ. Енциклопедичний довідник”, УРЕ, К., 1981
  • Вестник областного и Киевского Советов рабочих и солдатских депутатов. — 1917. — 1-4 нояб.
  • Владич Л. В. За Ленінським планом. — К., 1969
  • 1917 год на Киевщине: Хроника событий.— К., 1928

Посилання


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва