Георгіївський монастир

Монастир, названий так за іменем головного храму - Георгіївського - на честь небесного покровителя великого князя Київського Ярослава Мудрого, який його заснував.

У літописі під роком 1037 говориться: «Заложи Ярослав город великый Кыев, него-же града суть Златая врата; заложи же и церковсь святая Софья, митрополью, и посем церковь на Золотых Воротах, святое Богородице благовещение, посем святого Георгия монастырь и святыя Ирины». Освячення центрального храму відбулося 25 листопада 1054 року. В 1063 році тут було поховано останнього брата Ярослава Мудрого - Судислава, який понад 20 років просидів у в’язниці.

Монастир розміщувався на південь від Святої Софії приблизно на розі провул.Георгіївського і вул.Золотоворітської. Після Батиєвої навали монастирські споруди стояли в занедбаному стані і поступово руйнувалися. У 1674 році на місці церкви Св.Георгія збудовано дерев’яну однойменну церкву, а у середині XVIII ст. - нову кам’яну, яка простояла аж до 1935 року, коли була розібрана у зв’язку з реконструкцією столиці. Тепер на місці монастиря будинок №2 по Георгіївському провулку та сквер перед ним.


Джерела


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва