Воїнам-інтернаціоналістам пам’ятник

(Перенаправлено з Воїнам-Афганцям пам’ятник)

Пам’ятник воїнам-інтернаціоналістам – монумент на честь воїнів, полеглих у війні в Афганістані в 1979-1989 рр. Розташований у сквері навпроти Воскресенської церкви на вулиці вулиця Івана Мазепи. Спорудження комплексу почалося з встановлення 3 грудня 1994 р. з ініціативи Української спілки ветеранів війни в Афганістані пам’ятника воїнам України, загиблим у війні в 1979–1989 рр. Автор – ск. М. Олійник. Висота скульптур – 1,8 м і 1 м.

До 10-річчя виведення радянських військ з Афганістану було проведено докорінну реконструкцію пам’ятника. Автор реконструкції – арх. М. Кислий. 15 лютого 1999 відкрито Меморіальний комплекс пам’яті воїнів України, полеглих в Афганістані, до складу якого увійшов і пам’ятник. До пам’ятника веде центральна алея, яка починається навпроти Воскресенської церкви. Широкий брущатий пандус алеї фіксується по флангах двома датами: “1979” і “1989”. Бронзові цифри закріплено на чотирьох гранітних контрфорсах, встановлених на зеленому газоні. Вхід на пандус поділений навпіл бронзовою хрещатоподібною плитою з присвятою. Пандус веде до гранітних блоків п’єдесталу скульптурної композиції, біля підніжжя якого крізь каміння бронзою проросли “чорні тюльпани” – символи афганської біди. На низькому плінті встановлено три-фігурну бронзову композицію: двох бійців зображено на повний зріст, поміж ними, схиливши голову, сидить на землі воїн. Скульптурна частина меморіалу виконана у станкових формах, без зайвої помпезності, без афектації емоційного стану й рухів героїв, але з помітною глибиною переживань. Трифігурна композиція має розвинену фабулу з контрастним протиставленням різних психологічних характеристик. Постаті бійців, які вийшли з бою, мають індивідуальні портретні риси, уособлюють ідею воїнської мужності та звитяги. Вся композиція набуває поліфонічності й гостроти завдяки постаті бійця, що сидить. Його обличчя композиційно не акцентоване, але стан відчаю та неприйняття війни передає “психологія пози” персонажа. Станкова композиція сприймається як монументальна, де скульптурна частина складає ідейно-композиційний центр двох концентричних об’ємно-просторових площин філософсько-узагальненого сенсу, пов’язаного з сонячним символом нескінченності життя та життєствердною жертовністю. Зовнішнє коло складене з гранітних плит з викарбуваними іменами загиблих воїнів з України (символічні надгробки спрямовані віссю до скульптурної групи меморіалу). Поміж плитами й центром залишається зелене коло газону разом із збереженою старою акацією, яка набула семантичної вагомості Дерева Життя. Обидва кола охоплюються алеєю, оформленою художньо вирішеними ліхтарями, лавами для відпочинку. Меморіал органічно сприймається в архітектурно-просторовому й дендрологічному середовищі скверу й гармонійно пов’язаний з містобудівною ситуацією.


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва