Володимир (Богоявленський) митрополит Київський

Митрополит Київський і Галицький Володимир (Василь Никифорович Богоявленський) народився 1 січня 1848 року в Тамбовській губернії. Він був сином священника, початкову духовну овсіту він отривав у тамбовських духовних школах. У 1874 році закінчив Київську духовну академію. Тут же починає свою письменницьку та перекладацьку діяльність (перекладає з західноєвропейських мов філософів та богословів). У 1882 році стає священником, а у 1886 році трагічна загибель дружини та малолітньої дитини спонукає отця Володимира прийняти чернечий постриг.

19 лютого 1891 року він стає єпископом Самарським. Всеросійську відомість йому принесла його діяльність під час епідемії холери, що охопила Поволжжя.

18 жовтня 1892 року в сані архієпископа він очолює Грузинський екзархат. 21 лютого 1898 року возведений у сан митрополита із призначенням на Московську кафедру. 23 листопада 1912 року він стає митрополитом Петроградським і Ладожським, найпершим членом Святійшого Синоду Російської Православної Церкви. Але за відкрите засудження Г. Распутіна у жовтні 1915 року владика Володимир був переведений у Київ.

25 січня 1918 року озброєні червоногвардійці увірвалися у покої митрополита Володимира і після знущань, вивели його через Економічні ворота за стіни Лаври. За свідченнями очевидців цього злочину, митрополит, зрозумівши, що його ведуть на розстріл, попросив помолитися на останок і під час молитви благословив своїх катів і попросив у Господа їх прощення. За кілька хвилин ченці почули шість пострілів.

Гетман Скоропадский встановив на месці розстрілу пам`ятник святителю, який був зруйнований, коли місто знову було захоплено більшовиками.

У 1992 році мощі святителя були перенесені в Дальні печери Свято-Успенской Киево-Печерской Лаври. Рішенням Архієрейського собору РПЦ митрополит Київський і Галицький Володимир (Богоявленський) був причислений до святих.


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва