Володимир Святославич

Володимир Великий (хресне ім’я Василій; бл. 950–1015) — великий князь київський (з 980 р.). Син київського князя Святослава Ігоревича, батько Ярослава Мудрого. 969–978 рр. – новгородський князь. 978, перемігши свого брата Ярополка, став князем у Києві. Бл. 988 провів адміністративну реформу, замінивши місцеву племінну знать своїми синами-посадниками, тим самим перетворивши Київську Русь на об’єднану державу з міцною системою державної влади на місцях, усталеними кордонами. Піклувався про розбудову стольного града. Спорудив у Києві міську фортецю пл. бл. 10 га – «Місто Володимира». Почав ставити укріплені порубіжні міста для боротьби з постійними нападами печенігів з півдня. Провів судову реформу, дбаючи про «Устав земляний», що регулював відносини у суспільстві, пристосування до умов часу кодексу звичаєвого права – «Закону Руського».

988–989 рр. Володимир Святославич запровадив християнську віру як єдину державну релігію. Християнство з його обрядовою системою і централізованою ієрархічною організацією сприяло об’єднанню давньоруських земель, зближенню Русі-України з Візантією, а відтак і з іншими країнами Європи. Християнізація позитивно вплинула на економічне, політичне та культурне життя держави. З прийняттям нової віри князь Володимир побудував перший у Києві мурований храм – соборну (кафедральну) Десятинну церкву (989–996) і при ній школу. Після смерті канонізований як святий у категорії рівноапостольного. Був похований у Десятинній церкві (зруйнована 1240 монголо-татарами).

Джерела


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва