Ватутін Микола Федорович

Пам'ятник Ватутіну на могилі полководця

Ватутін Микола Федорович (3.12.1901, с. Чепухіно, тепер с. Ватутіно, Бєлгородська обл., Російська Федерація – 15.04.1944, Київ) – військовий діяч, генерал армії (з 1943), Герой Радянського Союзу (1965). Народився в селянській сім’ї. З 1920 р. у лавах Червоної армії. 1924 навчався у Київській об’єднаній вищій командній школі ім. С. Каменева (колишнє Олексіївське інженерне училище; бульв. Лесі Українки, 25); 1929 р. закінчив Військову академію ім. М. Фрунзе, 1937 – Військову академію Генштабу. 1937–1940 рр. – заступник начальника, начальник штабу Київського Особливого військового округу.

З 1940 начальник Оперативного управління, потім перший заступник начальника Генштабу. В червні 1941 генерал-лейтенант. Під час Великої Вітчизняної війни 1941–1945 рр. – начальник штабу Північно-Західного фронту (з червня 1941 р.), заступник начальника Генштабу (з травня 1942), командувач військ Воронезького (липень–жовтень 1942 р. і березень–жовтень 1943 р.), Південно-Західного (жовтень 1942 р. – березень 1943 р.) та 1-го Українського (жовтень 1943 – березень 1944) фронтів. М, Ватутін брав безпосередню участь у плануванні та здійсненні операцій у Сталінградській і Курській битвах, у визволенні Лівобережної України, проведенні Острозько-Россошанської, Київських наступальної та оборонної операціях. 6 листопада 1943 р. війська 1-го Українського фронту, форсувавши Дніпро, визволили Київ від нацистських окупантів. Під час підготовки наступальної Проскурівсько-Чернівецької операції М. Ватутін проводив оперативну нараду у штабі 13-ї армії, звідки 29 лютого 1944 р. виїхав у розташування 60-ї армії. На північній околиці с. Милятин Рівненської обл. був тяжко поранений у сутичці з загоном УПА, перевезений до евакогоспіталю в Києві, де помер у ніч на 15 квітня.

М. Ватутін вніс значний вклад у розвиток теорії воєнного мистецтва з питань оточення великих угруповань противника, у застосування пересувних груп фронту.

У 1948 р. був похований в Маріїнському парку. Над могилою в 1948 р. встановлено пам’ятник полководцю.

До 1965 р. вулиця Маршала Тухачевського носила його ім’я. Протягом 1955—1982 рр. ім’я М. Ф. Ватутіна мала вул. Григорія Андрющенка. У 1975 р. на його честь названо проспект.

Джерела


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва