Білокур Катерина

"За роботою" фото з альбома «Екатерина Билокур» (Киев, «Мистецтво», 1975)

(7 грудня 1900 - 9 червня 1961) Ім`я Катерини Білокур, самобутньої художниці з народа, яка зображувала на своїх картинах нев`янучу красу та багатство української природи, щедру родючість її земель – назавжди увійшло у історію українського народного мистецтва. Її твори заворожують глядача щедрістю барв, заволікають радісним сприйняттям світу.

Життєвий та творчий шлях К. Білокур не був легким. Народилась вона 7 грудня 1900 року у селі Богданівка Київської області у бідній селянській родині. У дитячі роки вчитись у школі їй не довелося. Але тяга до знань, книг допомогла їй пізніше заповнити прогалини у освіті. Любов до малювання, до мистецтва поступово відтіснили інші інтереси. Батьки дарма намагались відволікти доньку від «дурної справи», яка стала сенсом усього її життя. Вона уважно вивчає живу природу, кожну квітку, кожне стебельце. Так поступово художниця збагачується враженнями, занурюючись у важкий творчій процес, відкриваючи для себе таємниці техніки живопису, композиції, малюнку. Друга половина 30-х років – важливий період у творчості К.Білокур. Художниця знаходить себе у жанрі натюрморту, оволодіває технікою живопису, майстерністю композиції. Вже перші роботи – «Березка» (1934), «Квіти за парканом»(1935), «Квіти» (1936) свідчать про її неймовірний дар, великі творчі можливості. Вони попередили своєрідний, тільки для неї притаманний стиль. Безпосередність у виборі теми, життєрадісність, казкова фантастичність композицій, гармонійність барв стає основою творчої індивідуальності Катерини Білокур. Вперше картини К. Білокур експонувалась у 1940 році на обласній виставці у Полтаві, а згодом і на республіканській у Києві. Вони були із захопленням зустрінуті глядачами і одержали високу оцінку художників-професіоналів. Успіх окрилив і укріпив віру художниці в свої творчі можливості. Вона їде у Київ та Москву, щоб «побачити картини справжніх художників». Отримавши натхнення від побаченого Білокур створює цілу серію прекрасних композицій. На жаль, всі твори, що експонувалися на персональній виставці в Полтавському краєзнавчому музеї в 1941 році, загинули під час війни. Уціліли лише роботи, що не потрапили на виставку («Квіти і берізки увечері», «Квіти в тумані», «Жоржини», «Польові квіти»). Два роки, проведених на окупованій фашистами території, були найважчими в житті Катерини Білокур. Творчо вона майже не працювала. За цей час виконала тільки декілька полотен – «Квіти» і «Квіти увечері» (1942), а «Квіти» («Лілєї»), початі в 1942, закінчила в кінці 1943 роки. Після звільнення рідної Богдановки Білокур знову береться за улюблену справу і створює композиції «Буйна», «Декоративні квіти» (1945), «Привіт урожаю» (1946) і «Цар-колос».

50-і роки в творчості Катерини Білокур – найплідніші. Вона пише такі оригінальні і яскраві натюрморти, як «Квіти, яблука, помідори», «Сніданок» (1950), «Кавун, морква, квіти» (1951), «В Шрамковськом районі на Черкаській землі» (1955 - 1956), «Квіти, виноград» (1953 - 1958). Натюрморти Білокур захоплюють філософським осмисленням життя. Зображені на них квіти, овочі, предмети побуту завдяки фантазії, образній мові художниці перетворюються на пісні, що оспівують природу, людину і його діяння. На її картинах все виписано дивно скрупульозно і матеріально. Ми неначе вбираємо в себе запах гарячої пари, що підіймається з розвареної картоплини, нас п`янить аромат м`якої пористої поверхні шматка житнього хліба, тільки що випеченого, фізично відчуваємо прозорість виноградних кетягів, ніжні запахи квітів, смак соковитого кавуна. Реальному відтворенню дійсності допомагає тонке відчуття кольору. У її творах переважають м`які тональні переходи. Їй чужі різкі контрасти світла і тіні. Ефекту вона досягає за рахунок чистих фарб, що взагалі властиво народному декоративному мистецтву.

З середини 50-х років Білокур пробує свої сили в техніці акварелі. Кращі її роботи – «Вересень у Богданоці», «За селом» (1956), «Ранньою весною» (1958), «Осінь» (1960). Художниця в них досягає правдивої передачі багатства фарб навколишнього світу, а також граничної емоційної виразності. Останніми роками, вже важко хворий, Катерина Білокур створює ряд значних живописних полотен («Жоржини», 1958; «Піони», 1958; «Богдановськіє яблука», 1959; «Букет квітів», 1960 та ін.). 9 червня 1961 року талановитої художниці не стало.

У селі Богдановка, на площі перед школою стоїть гранітний пам'ятник. Біля підніжжя його завжди квіти, які так любила і так поетично оспівала в своїх творах художниця. Катерина Білокур по праву зайняла провідне місце в історії українського народного мистецтва як неперевершений майстер-співак природи і най досконалого з її створінь - квітів. Такого сусідства різноманітних кольорів, яке ми бачимо на полотнах Білокур, в природі немає. У букети і вінки їх з`єднала невгамовна фантазія художниці. «Може ви незадоволені моєю роботою, – писала вона в одному з листів, – оскільки я малюю лише одні квіти? Але як же їх не малювати, якщо вони такі красиві! Я і сама, коли починаю малювати чергову картину з кольорами, іноді думаю: ось коли цю закінчу, тоді вже малюватиму що-небудь з життя людей. Але поки закінчу, в голові вже виникає цілий ряд нових картин, і одна інший чудовіше і одна інший красивіше – і всі квіти. Ось вам і відповідь. А прийде весна, зазеленіють трави, а потім і квіти зацвітуть... І боже! Як глянеш довкруги – ті хороші, а ті ще краще, а ті ще чудовіше... І я забуваю все на світі, і знову малюю квіти. Не гнівайтеся на мене, мої близькі і далекі друзі, що я малюю квіти, адже з кольорів картини красиві». Наповнені світлом і сонцем, що грають життєрадісними фарбами, картини Білокур продовжують чарувати глядачів, породжувати в них вдячне відчуття до художниць.

Може тому вулиця, яка не далеко від ботанічного саду у Києві має ім`я Катерини Білокур, хоча на самій вулиці й нема квітів, але варто пройти квартал, та їх стане багато, дуже багато.


Джерела

http://www.bilokur.narod.ru/welcome.htm Веб-галерея украинской художницы Екатерины Билокур Зображення:Ru-flag.gif


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва