Магістрату будинок

(Перенаправлено з Будинок магістрату)
Загальний вигляд ратуші на поч. ХІХ ст.

Будинок магістрату– будівля, в якій розміщався магістрат – орган самоуправління Києва. Складався з ратуші та годинникової вежі. Знаходився на головній площі Подолу, яка дістала назву Магістратської (нині Контрактова площа). Стояв на території скверу між Контрактовим будинком та Гостиним двором.

Дерев’яна ратуша XVII ст.

Першу ратушу збудували ще на початку XVI ст. поблизу Братського монастиря. Збудована з дерева, згодом, вона неодноразово горіла і відбудовувалася. Про ратушу згадував відомий французький інженер Ґійом Левассер де Боплан, який працював в Україні 1639 року, її малював Абрагам ван Вестерфельд (1651 року). Зображена вона і на плані Києва російського військовика Івана Ушакова (1695 року). Дещо видовжений двоповерховий будинок ратуші мав композицію із заломами, яка надавала йому монументальності. Другий поверх, вужчий і коротший за перший, освітлювався шістьма круглими вікнами. Круглі вікна з кольоровим склом широко застосовувались у світських та культових спорудах того часу. Над дахом у центрі була надбудова зі шпилем. Загалом архітектура ратуші є близькою до архітектури дерев’яних палаців.

Мурована ратуша XVII–поч. XVIII ст.

1697 року на місці дерев’яної будівлі зведено нову муровану ратушу, яка згоріла під час пожежі 1718 року. З тильної сторони по центру ратуші була побудована 30-метрова чотириярусна кам’яна вежа з вмонтованим годинником (“дзиґарем”), наверху вежі знаходився герб Києва – мідний барельєф архангела Михаїла. На верху вежі, навколо п’єдесталу, був напис слов’янськими золоченими літерами: «Богомъ хранима града Кіева. 1697.»

Ратуша XVIIІ–поч. XІХ ст.

У 1737 р. на місці ратуші, що згоріла, було збудовано нову кам’яну двоповерхову будівлю, фасад якої був звернений до фонтану Феліціал. Вхід до магістрату був вирішений у вигляді ґанку зі сходами і аркадою і з широкою терасою над ним. Терасу завершував витончений фронтон, який увінчувала статуя давньогрецької богині правосуддя Феміди з мечем в одній руці і терезами – в іншій. Деяких змін зазнала і вежа: герб був змінений на двоголового орла, а зображення київського герба було поміщено з південної сторони башти.

На балконі, на верхньому ярусі, тричі на день грали 4 сурмачі; а внизу на терасі, влаштованій над парадним входом, вечорами грали музики. Був сконструйований механізм, який при кожному бою годинника змушував скульптуру архистратига Михаїла бити сталевим списом у крем’янисту пащу змія, від чого з неї сипалися іскри. Всередині будинку містилися приміщення для управ, цехів, скарбниця, архів та дві зали для урочистостей, прикрашені портретами, дзеркалами, люстрами та двома “ковчегами”, в яких зберігалися грамоти на міські права і привілеї; 15 січня 1798 р. у цих залах відбулися перші контракти, які проходили тут і в 1799 та 1800 роках. У підвалах ратуші зберігались гармати та зброя цехової міліції. Від будинку ратуші починалися урочисті міські церемонії, пов’язані зі святкуванням “магдебургії” та іншими важливими подіями. Процесії за участі війта, бурмістра, ратманів, товариства “Золотої корогви” та міських цехів у старовинному урочистому одязі прямували до Успенської церкви й далі Покровською вулицею до місця хрещення киян.

Під час пожежі 1811 р. будинок ратуші було значно пошкоджено і вході перепланування Подолу був розібраний. Цеглу знього пізніше використали для будівництва Контрактового будинку. У 1976 р. було запропоновано відновити будинок магістрату під час реконструкції Контрактової площі з нагоди святкування 1500-річчя Києва, однак задум не був здійснений з огляду на відсутність достовірних зображень будівлі.

Джерела

  • Иванъ Фундуклей. Обозрѣніе Кіева въ отношеніи къ древностямъ. – Кіевъ, 1847. – с. 87
  • История Киева. Киев периода позднего феодализма и капитализма. – К., 1984. – с. 47-48, 107
  • Київ. Енциклопедичний довідник – с.371-372
  • Музей истории города Киева. – К., 1988. – с. 57-58
  • „Старожитності“, № 3-4, 1993. – с. 21
  • Вечерський В. Втрачені об’єкти архітектурної спадщини України. — К.: Головкиївархітектура, 2002. — с. 81
  • Юрченко П. Г. Дерев’яна архітектура України. – К., 1970. – с. 65-66


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва