Братський Богоявленський монастир

Малюнок середини XIX століття
План монастиря

Братський Богоявленський монастир — монастир, заснований Київським братством у 1616 році. Займав квартал між Контрактовою площею, вулицями Г. Сковороди, Волоською та Іллінською, формує забудову центральної частини Подолу. Являє собою комплекс споруд, зведених у різний час.

Архітектурний ансамбль Братського Богоявленського монастиря сформувався протягом XVII-XX ст. Первісні споруди були переважно дерев’яними, у тому числі Благовіщенська і Богоявленська церкви. Опис мурованої споруди монастиря дав сирійський мандрівник Павло Алеппський, котрий 1653 р. відвідав Київ. Це була трапезна, збудована ще за часів П. Могили, яку одні дослідники співвідносять з існуючими будівлями поварні з келіями, інші – з трапезною з церквою Святого Духа. Основні будівельні роботи і подальший розвиток ансамблю монастиря здійснено наприкінці XVII-XVIII ст. У цей період комплекс набув рис українського бароко. Насамперед це пов’язано з ім’ям гетьмана І. Мазепи, коштом якого 1690-1693 рр. збудовано муровану Богоявленську соборну церкву (архітектор Йосип Старцев). 1703-1704 рр. споруджено перший поверх старого академічного корпусу. 1719 р. на кошти, які заповів академії митрополит Й. Кроковський, поблизу Богоявленської церкви зведено новий дерев’яний будинок бурси (не зберігся). 1740 р. під керівництвом арх. Й.-Ґ. Шеделя поновлено Богоявленську церкву, над старим академічним корпусом надбудовано другий поверх з конґреґаційною залою та Благовіщенською церквою. 1756-1758 рр. замість надбрамної дерев’яної дзвіниці лаврський майстер С. Ковнір будує двоярусну муровану дзвіницю разом з монастирським муром. 1781 р. споруджено одноповерховий на високому цоколі будинок ігумена. У кін. XVIII ст. на подвір’ї монастиря встановлено сонячний годинник. У 1780 р. ансамбль монастиря постраждав від пожежі, частково згоріла академічна бібліотека. У 1778 р. окремо від комплексу академії побудували великий мурований корпус бурси з лікарнею при ній (сучасна вул. Набережно-Хрещатицька, 31). Під час пожежі 1811 р. на Подолі згоріли всі дерев’яні будівлі та пошкоджено муровані. При відбудові монастирської садиби зменшилися межі, змінився її абрис (раніше мала форму неправильного прямокутника) відповідно до регулярного плану відбудови Подолу. Монастирський ансамбль повністю розкрився на Контрактову площу. Відновленням ансамблю у стилі класицизму (1815-1831) керував міський архітектор А. Меленський. У 1822-1825 рр. побудовано новий навчальний корпус духовної академії, у 1823 р. – одноповерховий братський корпус, у 1826 р. – крамниці. У 1815 р. надбудовано третій ярус надбрамної дзвіниці. У 1863-1864 р. за проектом єпархіального архітектора П. Спарро реконструйовано старий академічний корпус. У другій пол. XIX – на поч. XX ст. реставровано Святодухівську церкву, добудовано монастирський мур, розширено будинок ігумена, крамниці, новий академічний корпус.

Ансамбль Братського Богоявленського монастиря зберігся, але з дуже значними втратами. Ядром його композиції були Богоявленська соборна церква і дзвіниця. У 1935 р. дзвіницю, собор і поховання було зруйновано, інші споруди зазнали певних перебудов і втрат. Вони згруповані по периметру прямокутного подвір’я монастиря і академії. Під час 1-ї світової війни на монастирській садибі розміщувалися військові заклади.

Навесні 1931 р. після арештів монастирської братії при монастирі налічувалося 18 ченців і послушників. У 1930-х рр. монастир закрито, споруди передано промисловій державній артілі. У 1947-1950 рр. деякі споруди ансамблю було відбудовано й частково реставровано (архітектори Н. Озерова, Р. Бикова). Довгий час тут розміщувались Київське вище військово-політичне морське училище, філія Центральної наукової бібліотеки АН УРСР, 15-а клінічна лікарня. На заповідній території зведено нові споруди: житловий будинок (частково на фундаментах Богоявленської церкви), новий корпус лікарні, їдальня. Надбудовано і реконструйовано крамниці, що виходили на Контрактову пл., та перетворено їх у напівкруглий чотириповерховий навчальний корпус. 19 вересня 1991 рішенням Верховної Ради України відновлено діяльність Києво-Могилянської академії на її історичній території як незалежного навчального закладу. У серпні 1992 відбулося урочисте відкриття Національного університету “Києво-Могилянська академія”. Нині у деяких спорудах пам’ятки проводяться ремонтно-реставраційні роботи.

Джерела


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва