Беретті Олександра будинок

Особняк Беретті О. В. збудований 1848. В ньому містилися заклади Історичної секції ВУАН, працювали Грушевський М. С. та інші вчені. Розташований на вул.Володимирській, 35, на розі вулиць Малопідвальної та Володимирської.

У січні 1846 архітектор О. Беретті придбав ділянку у дружини підпоручика Є. Маковської. 1848 збудував тут власний особняк з флігелем і службами. У грудні 1858 продав садибу колезькому асесору В. Протопопову, у квітні 1870 її придбала І. Михайловська — дружина київського купця 1-ї гільдії, великого землевласника, акціонера Київського комерційного банку, яка була власницею цієї садиби до 1917. У 1870-х рр. особняк перебудовувався: у приміщеннях з’явилися важкі ліпні плафони, 1871 простір над дверима у великій залі та вітальні на другому поверсі прикрасили мальовничі панно італійського майстра К. Алліауді (збереглися). На фасаді був ліпний герб власника (втрачено). У роки громадянської війни будинок зазнав руйнувань. Після націоналізації 1919 тут містилися відділ кримінального розшуку, інспекція з праці Київського окружного виконкому. За актом від 28 жовтня 1927 його було передано в користування Історичній секції ВУАН. У 1934 році будинок перейшов до ЦК КП(б)У, з 1936 — до НКВС УРСР (нині - СБУ) разом з сусіднім будинком №33 по вул.Володимирській.

Коштом академії 1927 будинок відремонтовано, частково заново оформлено інтер’єри — за проектом архітектора, професора Київського художнього інституту В. Кричевського. Перестелено паркет. Високомистецькі столярні роботи у вестибулі, над сходами, в приміщеннях другого поверху виконано чеськими майстрами А. Криком і Ф. Мареком. Сходова клітка була розписана архаїчним орнаментом, над дверима із зали у сусіднє приміщення в техніці інтарсії виконано панно «Мамай» за проектом арх. В. Кричевського його учнем О. Саєнком (не збереглися). Внаслідок пізніших ремонтів інтер’єри змінили своє планування: з’явилися перегородки, які розділили деякі приміщення, знищено багато елементів художнього оформлення.

Двоповерховий, цегляний, з напівпідвалом і мезоніном над частиною споруди, тинькований, у плані майже квадратний. Перекриття дерев’яні. Фасади у стилі пізнього класицизму. Стіни рустовані, цоколь облицьований чорним лабрадоритом. Вікна напівпідвалу закладено. Вікна першого і другого поверхів прямокутні, з лиштвами. На бічних фасадах — невеликі вікна мезоніна. На горизонтальному поясі під профільованим карнизом — ліпні розетки. У будинку було по чотири кімнати на поверсі й мезоніні (зала і три суміжні приміщення), житлові приміщення у напівпідвалі. Чавунні литі сходи з’єднують поверхи. З веранди сходи вели до саду, під нею розташовувався підвал з кухнею, буфетною та іншими службами. Збереглися каміни з білого і чорного мармуру у трьох кімнатах.

У вересні 1991 з нагоди 125-річного ювілею від дня народження М. Грушевського з ініціативи Товариства П. Могили і Музею історії міста Києва на будинку встановлено бронзову меморіальну дошку з барельєфом-погруддям М. Грушевського (ск. Г. Пустовійт, арх. В. Дормідонтов).

Тепер тут міститься приймальня і бюро перепусток Служби безпеки України.


Джерела


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва