Березіль театр

Український театр. Заснований 31 березня 1922 Л.Курбасом, як мистецьке об’єднання «Березіль» навколо групи акторів колишнього «Молодого театру» (створений в 1918). Назва походить від першого місяця весни - березня. Працював 1922-26 у Києві, а в 1926-33 - у Харкові.

Створюючи «Березіль», Л.Курбас виходив з засади, що театр повинен не відтворювати, а формувати життєві принципи людей у суспільстві. Творча практика «Березілю» зазнавала впливу емпресіонізму і конструктивізму.

Від заснування театру в ньому діяла режисерська лабораторія (режлаб), яку очолював Л. Курбас. До неї входили молоді режисери й актори, серед яких були Ф.Лопатинський, Г.Ігнатович, Б. Тягно, М.Крушельницький, Б.Балабан, В.Скляренко, В.Чистякова, В.Василько, П. Береза-Кудрицький та інші.

Протягом 1923–1924 рр. у режлабі обговорювалися принципи роботи митців, що представляли сучасний на той час німецький експресіонізм. Про це свідчить й тогочасна практика театру. Крім вистав за п’єсами Г.Кайзера («Газ»), Е.Толлера («Машиноборці», «Людина-маса») рисами експресіонізму були позначені також постановки Л. Курбаса «Джіммі Хіггінс» за Е. Сінклером, «Гайдамаки» за Т.Шевченком, «Диктатура» І. Микитенка та інші.

На початку 1926 року Народний комісаріат освіти України вирішив перевести «Березіль» як кращий театр республіки до тодішньої столиці - Харкова. Йшлося про театр «Березіль», хоч повною назвою дітища Л. Курбаса було Мистецьке об’єднання «Березіль», яке містило в собі філіали або творчі майстерні (у Борисполі, Білій Церкві, Умані, Одесі) з центром у Києві. Кожна майстерня крім постійно діючого репертуару мала своє особливе завдання, виконуючи пошукову роботу в різних галузях театрального мистецтва.

4 травня 1926 року в приміщенні Київського театру імені В.І. Леніна відбулися урочисті проводи «березільців». У колективі театру «Березіль» об’єдналися кращі мистецькі сили з усіх майстерень. 16 жовтня 1926 року розпочався перший харківський сезон «березільців» прем’єрою вистави за п’єсою Ф. Кроммелінка «Золоте черево» у приміщенні на вулиці Карла Лібкнехта, де перед тим працював театр імені І. Франка під орудою Г. Юри, сьогодні театр міститься в тому ж будинку - на Сумській, 9.

У харківському «Березолі» засяяла яскрава тріада митців – Л.Курбас, художник В. Меллер, драматург М. Куліш. У творчій співдружності вони представили вистави «Народний Малахій» (1928), «Мина Мазайло» (1929), «Маклена Граса» (1933), які набули широкого розголосу в Україні, а перші дві вистави стали причиною для всеукраїнської літературної дискусії. То був період сталінських репресій, вони не обминули й «березільців». Наприкінці 1933 року Л. Курбаса було усунено з посади художнього керівника театру, він поїхав до Москви на запрошення С. Міхоелса для роботи над виставою «Король Л»ір у Державному єврейському театрі. У Москві його арештували. 1937 року Л. Курбас був розстріляний.

Майже двадцять років «Березіль», перейменований у 1935 році на Харківський державний драматичний театр ім. Т.Г.Шевченка, очолював Мар’ян Крушельницький. Послідовник Леся Курбаса, він створив героїко-романтичний театр.

В різні роки в театрі працювали Д.Антонович, А.Бучма, М.Крушельницький, О.Середюк. Н.Титаренко, Н.Ужвій, С.Шагайда, В.Чистякова, Й.Гірняк, Л.Сердюк, І. Мар’яненко, Ф.Радчук С.Федорцева, Л.Радчук,М.Покотило, Є.Бондаренко, Л.Криницька та інші актори.


Джерела


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва