Арсенал Старої Печерської фортеці

Арсенал з воротами
Арсенал у 30-ті рр. ХХ ст.
Креслення фасадів арсеналу
Макет арсеналу
Колонада в арсеналі

Арсенал – споруда для виготовлення, ремонту і зберігання озброєння та військового спорядження на території цитаделі Київської фортеці. Знаходиться на червоній лінії забудови вулиці Івана Мазепи, 30.

Зведений у 1784–1803 рр. на місці Вознесенського жіночого монастиря, споруди якого після закриття (1712) використовувались як артилерійський цейхгауз, з 1768 р. – як гарматний артилерійський двір, де ремонтувалися або виготовлялися гармати, спорядження тощо. Наказ про спорудження у Києві великого “магазейна”, тобто арсеналу, був підписаний імператрицею Єлизаветою Петрівною ще 1750 р. У 1764 р. виходить “Положення про арсенальну команду”, що підпорядковувалася Київському артилерійському гарнізону. До 1783 належать креслення нового будинку, підписані генерал-поручиком Іоганном Меллером й затверджені Катериною II. У 1797 військове керівництво уклало контракт із київським купцем Григоренком, який зобов’язався розібрати Вознесенську церкву і побудувати споруду арсеналу. Після завершення будівництва 25 травня 1803 арсенал передано під командування генерал-майора артилерії Полєтаєва. Загальна вартість робіт склала 437 567 рублів.

У плані прямокутний (168×135 м) із заокругленим наріжжям, має внутрішнє подвір’я з чотирма ворітьми, розташованими по осі фасадів. Планування зального типу, з розміщеними у два ряди опорними стовпами, що несуть на першому поверсі склепінчасті перекриття (прогін 8,75 м) і на другому – кроквяні ферми з підвісними стелями. Під західною частиною споруди міститься підвал. Внутрішні кам’яні сходи розміщено попарно біля південних, північних і східних воріт. Стіни (завтовшки бл. 2 м) та склепіння складено з світло-жовтої київської цегли (тому сучасники називали арсенал “порцеляновим”). На подвір’ї були пандуси для вкочування гармат на другий поверх (не збереглися). Довгасті фасади чітко поділяються на два яруси. Нижній, з рівномірно розставленими арковими прорізами, оброблено великим дощаним рустом. Рівні площини другого поверху з прямокутними, обрамленими простою лиштвою вікнами, завершуються спрощеними доричними фризом і карнизом. Головними архітектурними акцентами фасадів є портали воріт. Портал головного входу оздоблено пілястрами доричного ордера. Ворота бічних фасадів утоплено в нішах, оформлених колонами тосканського ордера. Виробничі приміщення арсеналу розміщувалися таким чином: на першому поверсі були майстерні, вартівня та команда чергового офіцера, на другому – майстерні, канцелярія управління, контора, креслярня. Тут виробляли і ремонтували облогові, польові, полкові гармати (єдинороги, мортири), спорядження до них – лафети, дроги для мортир, підмортирні верстати, а також гранати, бомби, ядра, картеч, кінську збрую, холодну зброю, кулі різного калібру. Кількість майстерень та їхня спеціалізація часто змінювалися залежно від вимог виробництва. Загальна кількість робітників на арсеналі постійно зростала. Арсенал виконував також функції сховища зброї. Тільки 1817 р. тут налічувалося 46 тис. нових рушниць, 2 тис. палашів, 3,5 тис. тесаків тощо. Під час війни споруда мала слугувати оборонним цілям; тут можна було розмістити під час облоги гарнізон із 2 тис. осіб і понад 2 тис. пудів пороху в бочках

Арсенал – перша класицистична споруда в Києві. Однак, заокруглені роги будинку, характер ніш у порталах, окремі віконні лиштви на західному фасаді нагадують добу зникаючого бароко. Ця велика для свого часу споруда сьогодні відіграє важливу містобудівну роль у забудові заповідної території Старої Києво-Печерської фортеці.

В креслярській канцелярії цього будинку у 1825 р. працював декабрист Андрієвич Яків Максимович. У 1975 р. на фасаді арсеналу встановлено бронзову меморіальну дошку з барельєфним портретом Я. Андрієвича (ск. А. Білостоцький, арх. В. Гнєздилов).

Від свого будівництва і до кінця ХХ сторіччя арсенал використовувався для оборонних потреб, потім – як промисловий будинок. А на початку ХХІ сторіччя було оголошено про створення на його базі музейного комплексу “Мистецький Арсенал” (за планами реконструкція має завершитися до 2010 року).

Джерела

Посилання


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва