Єфрем пресвітер

Преподобний Єфрем походив з боярського роду. Він служив скарбником й керував господарством при дворі Великого князя Київського Ізяслава (Димит­рія) Ярославича (1154—1168). Єфрем був близьким до Великого князя Ізяслава і користувався особливою увагою при дворі, але гучне та моторошне життя було йому не до вподоби.

До того часу преподобний Антоній Печерський (пом. 1073) вже прославився своїми доброчинностями по всій землі Руській. Дізнався про святе життя прп. Антонія й князь Ізя­слав, який прийшов до нього з дружи­ною своєю, прохаючи на благословіння. З того часу чутки про прп. Антонія стали поширюватися ще більше, а деякі почали приходити до нього й для постригу. Пре­подобний Єфрем всією душею полюбив преподобного Антонія та побажав пере­селитися до нього в печеру. В один час прибули до Києво-Печерського монастиря прп. Єфрем і блаженний Варлаам, син боярина Іоанна. Одибва вони у 1056 році були пострижені в ченці, за благословінням прп. Антонія, ігуменом преподобним Никоном (пом. 1088).

Через постриг бояр Варлаама і Єфрема Великий князь розпочав репресії проти преподоб­ного Ан­тонія, вимагаючи повернення бояр до дому, був заарештований ігумен Никон та над всім монастирем нависла загроза закриття і нищення через непокору Великому князю. Видячи такий гнів князя, прп. Антоній вирішив залишити печеру та йти з братією у Чернігівське князівство. Проте, ченці скоро повернулися до рідної обітелі через заступництво дружини князя Великої княгині Марії. Вона нагадала чоловіку про гнів Божия, який спіткав її батька, польського короля Болеслава, який вигнав ченців з монастиря через постриг одного з ченців. Тоді Ізяслав змирився і пробачив монахам непокору.

Преподобний Єфрем, не бажаючи накликати на обітель немилість, відправився до того часу мандрувати святими місцями. Відвідавши свя­ту гору Афон, він оселився в одному з константинопольських монастирів. Тут святий Єфрем на прохання преподобного Феодосія (пом. 1074) переписав Студійський статут і переслав його до Києва. А преподобний Феодосій ввів його у Києво-Печерській обітелі.

По поверненню з мандрів святими місцями прп. Єфрем залишався у монастирі недовго. Після 1072 року преподобний Єфрем був постав­лений єпископом в Переяславль, а згодом отримав титул митрополита. Хіротонісан він був у Києві при митропо­литі Київському Іоанні (1073—1089).

Прийнявши святительський сан, св. Єфрем розпочав благоустрій храмів у своїй єпархії. Він прикрасив Переяслав багатьма чудовими церквами і цивільними будовами, за грецьким взірцем звів навколо міста кам’яні мури. Серед інших, за свідченнями сучасників, особливо вирізнялася церква Ар­хістратига Михаїла, надбрамні церкви святого великомученика Феодора і свя­того апостола Андрія Первозванно­го. Прп. Нестор Літописець (пом. 1114) пише: «Заложи (Єфрем) лазню, цього ж не було перед тим в Русі та град бо заложи кам’яний від церкви святого Феодора». Прп. Нестор під словом «град» розуміє тут огорожу церковну, а лазнею називає особливу будівлю, де ставили купіль для дорослих людей. Святитель Єфрем перший почав будувати хрещальні при церквах. Такі будівлі, до того часу невідомі в Русі, дійсно були при давніх церквах (наприклад, в Софії Цареградській) і називалися баптистиріон. Слово «лазня» і у Новому Заповіті використовується у сенсі хрещення. Прп. Єфрем завів лікарні, де безкоштовно лікували бідних. Але всі ці чудові будівлі були зруйновані під час монголо-татарської навали.

Цей святитель, як пишуть, встановив відзначати 9 (22) травня перенесення мо­щей святителя Миколая з Лікії в італійське місто Бар, йому ж припи­сується «Сказання» і «Похвальне слово Миколаю Чудотворцю». Доброчинне своє життя святий Єфрем скінчив у 1096 році (за іншими джерелами, у 1098 р. або у 1105 р.). Він був похований спочатку у збудованій ним церк­ві, а згодом перенесені й поховані в Антонієвих печерах Києво-Печер­­ського монастыря.


Джерела


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва