Іконников Володимир Степанович
Народився 9 грудня 1841 року в Києві. Початкову освіту здобув удома. У 1852 — 1861 роках навчався у Київському кадетському корпусі за казенний кошт. 1861 — 1865 роках — студент Університету Святого Володимира, який закінчив із званням кандидата історико-філологічного факультету і був зарахований у стипендіати для приготування на професорське звання по кафедрі російської історії.
1865 — 1866 викладав історію у Київській воєнній гімназії та історію загальної літератури у Київському інституті шляхетних дівчат. 1866 — 1867 — приват-доцент Харківського університету. У 1867 працював в Одеській гімназії та у приватній жіночій гімназії міста, де викладав російську історію та словесність. В 1867 у Новоросійському університеті захистив дисертацію: «Максим Грек» і отримав ступінь магістра російської історії. У 1869 — захистив докторську дисертацію: «Опыт исследования о культурном значении Византии в русской истории». В тому ж році був обраний доцентом по кафедрі російської історії Київського університету. З 1871 — екстраординарний, а згодом ординарний професор Університету Святого Володимира. 1892 — заслужений професор університету.
З 1914 — академік Російської АН, а з 1921 — академік УАН. Сорок років (1873 — 1913) виконував обов'язки головного редактора «Университетских известий». У 1877 — 1880 та у 1883 — 1887 роках був деканом історико-філологічного факультету Університету Святого Володимира. У 1874 - 1877 та в 1893 — 1895 — головою Історичного товариства Нестора-літописця; 1878 — 1889 — завідувач Вищих жіночих курсів у Києві; 1871 — 1887 — член Попечительної ради Київського учбового округу; 1889 — 1904 — голова Бібліотечної комісії при Університеті; 1881 — 1883 — членом Ради Колегії Павла Галагана; з 1904 — голова Тимчасової комісії для розгляду давніх актів у Києві та ін.
Помер 26 листопада 1923 року у Києві.
Відзначений нагородами: Орденом святого Станіслава ІІ ступеня (1871), орденом святої Анни ІІ ступеня (1874), орденом святого Володимира ІІІ ступеня (1886), орденом святого Станіслава І ступеня (1890), орденом святої Анни І ступеня (1916). Наукова спадщина налічує 716 опублікованих праць.
