Яслинська вулиця
Пролягає від вулиць Клінічної до Шпильової,посередині її перетинає вулиця Над`ярна. Свою назву отримала на початку 20 ст., коли на земельній ділянці, яка належала київському купцю 1-ї гільдії, підприємцю та доброчинцю Григорію Пантелеймоновичу Гладинюку, розпочалось спорудження дитячого притулку-ясел для немовлят, покинутих батьками. Для забезпечення його всім необхідним Г. П. Гладинюк виділив 60 тисяч рублів та склав заповіт,згідно з яким на його утримання у подальшму заповідав свої капітали.
На жаль побачити притулок Григорію Пантелеймоновичу не судилося: 20 (7) серпня 1911 року він помер у П’ятигорську, де був на лікуванні. Його тіло було перевезено до Києва і поховано на Байковому кладовищі.
У лютому 1913 року міська дума постановила розпочати спорудження триповерхового будинку у колишній садибі Г. П. Гладинюка. Було вирішено також створити молочну ферму та посадити фруктовий сад. Закладання притулку-ясел імені Григорія Гладинюка відбулося 30 травня 1914 року, а у вересні 1915 року будівництво було закінчено.
Проте через військові дії Першої світової війни притулок так і не було відкрито. Будинок віддали під госпіталь для поранених солдатів, а у 1922 році ХХ ст. його віддали під Науковий інститут селекції (нині Інститут цукрового буряка).
Вулиця почала активно забудовуватися після війни та на початку 50-х 20 ст. Ділянки під будівництво отримали військовослужбовці, переважно вищого офіцерського складу (С. Р. Джигола, Н.В. Кашуба та ін.) - учасники Великої Вітчизняної війни, а також працівники Інституту цукрових буряків, Київського інституту туберкульозу (Й.С.Гаврилюк та ін.)(нині це дві установи: Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф. Г. Яновського та Національній інститут серцево-судинної хірургії ім. М. М. Амосова), який розташовувався на одному з пагорбів Забайків’я (місцевість, що межує з верхньою частиною Байкового кладовища).
Наприкінці 50-х років на вулиці налічувалося вже декілька будинків, три з яких були збудовані ще у 1930-32 рр. (володільці – Мокасей, Новакова та Вінічковська), у будинку під № 1 мешкав видатний науковець, Герой соціалістичної праці,працівник Інституту цукрового буряка М.О.Неговський. Вигляд вулиці почав змінюватися у 60-х рр. 20 ст., зі зміною володільців будинків, у 70-х рр. на вулиці було побудовано баню (нині на цьому місці стоїть приватний будинок на чотири сім'ї). Вже на початку 21 ст. на вулиці залишилося лише три сім'ї, які оселилися на ній у 32-му та у 50-60 рр. Місцевість: Олександрівська слобідка. Станції метрополітену: Вокзальна, Республіканський Стадіон. Залізничні станції: Протасів Яр.
