Шевського цеху будинок
Будинок шевського цеху – пам’ятка архітектури. Побудовано в серед. ⅩⅧ ст. у стилі українського бароко. Архітектурні елементи і форми будівлі характерні рисам творчості архітектора І. Григоровича-Барського. Будинок шевського цеху – єдина в Києві споруда епохи цехового братства, яка вціліла при катастрофічній пожежі 1811 р. Спершу будинок був одноповерховим із двохярусним дахом. Тимпан його другого ярусу включає скульптурний герб шевців, під усім будинком поміщався повнопрофільний підземний поверх із зводом. У будинку знаходився центр шевського цеху (третина всієї площі займав великий зал). Тут відбувалися збори братчиків, їхні суди, торжества, церемоніали і ритуали; тут же, імовірно, знаходилася школа (школу мав кожен з ремісничих цехів; у ній навчали не тільки спеціальності, але й світським наукам). Будівля стояла напроти садиби шевського цеху (поза її межами) на вул. Притисько-Микільскій № 3. До скасування Магдебурзького права в 1834 перебувало в підпорядкуванні магістрату. У серед. ⅩⅨ ст. тут розміщалося парафіяльне училище (тоді ж надбудували другий поверх). У 1887 будинок перейшов до рук ділків, що надбудували третій поверх. Обстежував будинок шевського цеху за архітектурними документами архітектор-реставратор В. Ф. Отченашко.
Садиба шевського цеху була розташована на Подолі по вул. Костянтинівській № 3. Тут з часів Київського братства (поч. ⅩⅥ ст.) розміщувалася організація подільських міщан-шевців. Шевський цех мав власний статут, форму одягу, прапор (корогву) і печатку. На емблемі цеху був зображений величезний чобіт в оточенні всіляких жіночих чобітків і черевичків. У 1886 шевський цех був перетворений у союз “Взаємодопомога”.
