Хрещатик
Центральна магістраль і діловий центр міста столиці України. Простягається від Європейської площі до Бесарабської площі. Проходить через Старокийвський та Печерський райони міста. Забудова Х. почалася з кінця 18 ст. За часів Київської Русі ця місцевість являла собою вкриту лісом долину, якою протікав струмок. У давні часи вона була містом полювання, де кияни розвішували і перевішували сітки для вилову дикого звіру (звідси й найдавніша назва — Перевісіще). Пізніше вона називалась Хрещатою долиною (її перетинали, перехрещували яри). В документах 16 — 17 стт. ця місцевість відома за назвою Євсейкової долини; в документах 18 ст. — під назвою Піски.
З озера в районі теперішньго Майдану Незалежності витікав струмок, який в районі вулиці Басейної зливався з Кловом. Вздовж струмка долиною пролягав шлях на Васильків. До 1806 р. забудову було доведено приблизно до теперішньої вулиці Прорізної. В районі Майдану Незалежності проходили вали, що оточували місто. Там, де тепер починається Софіївська вулиця, була Лядська брама. Від неї через долину йшов Іванівський шлях із старого міста на Печерськ. На початку 18 ст. через Х. було прокладено шлях з Подолу на Печерськ (теперішні Володимирський узвіз і вулиця Михайла Грушевського). Перші житлові дерев`яні будинки з`явилися на Х. 1797 р. (в районі між Європейською площею і Майданом Незалежності). У 1803 р. на початку вулиці (на розі Х. і Трьохсвятительської вулиці) збудовано перший в Києві міський театр (архітектор А. І. Меленський; за тих часів Х. називали Театральною вулицею), цю дерев`яну споруду 1851 р. знесено, замість неї збудовано за проектом архітектора О. В. Беретті триповерховий готель "Європейський". У 1834 — 69 почала вживатися і назва Хрещатик. Постанову про офіц. затвердження назви прийнято 1869.
Першим кам`яним будинком на Х. було обійстя Головінського, до 1849 р. у ньому розташовувалась губернська поштова контора з відділенням для діліжансів. У 1978 — 82 рр. на його місті збудувано нове пріміщення музею В. І. Леніна. Зараз це Український дім, у ньому проводяться різноманітні виставки, концерти, конференції тощо. Забудова й формування Х. як вулиці почалися з 30 — 40-х рр. 19 ст. У 70 — 80-х рр. 19 ст. на Х. зводяться в основному триповерхові будинки з крамницями, приміщеннями для контор і банків тощо. Х. фактично стає головною вулицею міста. Його було продовжено до Бессарабської площі (загальна довжина сягнула 1,2 км).
На розі Х. і Бессарабської площі (на місті будинку, що стоїть з лівого боку Бесарабського ринку) в середині 19 ст. стояв двоповерховий готель (його видно на нижній фотографії — листівці кінця 19 ст.), що належав архітектору В. І. Беретті. В ньому 1846 р. зупинявся Т. Г. Шевченко. На протилежному боці в будинку Сухоставських мешкав історік М. І. Костомаров, у якого бував Шевченко та інші члени Кирило-Мефодіївського братства — М. І. Гулак, О. В. Маркович, В. М. Білозерський, Д. П. Пильчиков. У 1876 р. на Х. споруджено будинок Міської думи (на його місті тепер сквер з водограями на Майдані Незалежності). У 1890 р. по Х. прокладено перший маршрут конки (кінного трамваю); 1892 р. перший в Росії, другий в Європі електричний трамвай зв`язав Х. з Подолом. У 1894 р. біля Міської думи збудовано велику електростанцію. У 1904 р. бруківку замінено гранітними кубиками. На початку 20 ст. Хрещатик — значний торговий центр міста. Він починався закладеним ще у 19 ст. декоративним садом — Володимирською гіркою....
1923 — 37 мав назву вул. Воровського. Під час ВВВ переважну більшість будинків на X. і прилеглих до нього вулицях було висаджено в повітря. У процесі повоєнної відбудови вулицю було значно розширено і переплановано. Забудова кін. 19 — поч. 20 ст. збереглася між вул. Б. Хмельницького і бульваром Т. Шевченка, Майданом Незалежності і Трьохсвятительською вулицею. До X. прилучаються: Володимирський узвіз — вулиці Грушевського — Трьохсвятительська — Інститутська — Майдан Незалежності — вулиці Городецького Архітектора — Прорізна — Лютеранська і Б. Хмельницького.
Станції метрополітену: Майдан Незалежності, Театральна, Хрещатик.
