Успенський собор
 Руїни 1941 рік. |
Головний монастирський храм Києво-Печерської Лаври. Зведено у 1073-1078 роках давньоруськими зодчими (розписи 1083-1089 років).
Легенди про заснування і будівництво
Існує легенда, викладена у Печерському Патерику, про те, що сама Пресвята Богородиця направила з Константинополя до Києва майстрів зодчих, з`явившись ним у Влахернському храмі зі словами: «Хочу церкву Собі збудувати на Русі в Києві: наказую ж вам - візьміть золота собі на три роки та йдіть на зведення її ... Прийду ж і сама хочу побачити церкву. та в ній хочу жити ... Моїм ім`ям хочу назвати її, - та, вручивши ікону Успіння Божієї Матері, додала: - Вона й намісною буде». Вийшовши з храму, зодчі на хмарі побачили зображення величної церкви, а коли збудували її, так і називали довгий час - «небесам подібний». Друга цікава оповідь говрить про варізького воєводу Шимона (Симона), який був вигнаний з рідних місць. Коли корабель, в якому він плив на Русь, потрапив у шторм, він звів молитви до Господа. І раптом побачив у небі надземної краси храм та почув голос зверху, який сказав йому, що зараз він врятується, а в майбутньому йому доведеться взяти участь у будівництві тої церкви, а згодом в нім він отримає останній притулок. В одкровіння йому були викладені розміри храму, який треба було збудувати та міра - пося Спасителя. Коли Шимон приплив в Київ він потрапляє до прп. Антонія. Перед битвою з половціями, старець оповів варягу, що русичі зазнають поразки, проте, він врятується. Повернувшись з невдалого походу, Шимон віддав преподрбному вінець та пояс, розповівши все, що йому було відомо з одкровень про будівництво храму. Розміри храму склали: у ширину - 20 поясів (21,62 м), у довжину 30 поясів (32,97 м), у висоту - 50 поясів (54,59 м).
Собор у ХІ-ХІХ ст.
Перший соборний храм - трьохнавна шестистолпна хрестовокупольна одноглава споруда значних розмірів. У розписах інтер`єру, згідно свідчень літопису, брали участь видатні давньоруські художники Аліпій (Алімпій) та Григорій. Зберіглися давні шиферні плити ХІІ ст. із зображеннями сцен з античної міфології, фрагменти мозаїк. Під часнавал ХІІІ-XIVст. храм неодноразовов піддавався руйнації, але його заново відбудовували. Зберіглися гравюри 1661 та 1693 років, які свідчать про значні зміни в архітектурному вигляді собору. Великі реставраційні роботи проведено у 1723-1729 роках під керівництвом арх.І.Каландіна після нищівної пожежі 1718 року. Після цієї перебудови собор набув характерних рис українського барокко. Стіни, апсиди, фронтони, глави куполів, вікна і портали були рясно прикрашені ліпниною, ніши - живописом (майстри С.Ковнір, І.Білінський, Г.Пастухов). Був встановлений різбляний дерев`яний чотирьохярусний іконостас (різьблення - чернігівського майстра Г.Петрова, ікони - А.Глинського та С.Лубенського). Живопис в інтер`єрі виконали в 30-ті роки XVIII сторіччя майстри Лаврської іконописної майстерні під керівництвом С.Лубенського, зобразивши на стінах не тільки обов`язкову церковно-релігійну програму, а ще й реальних історичних персонажів - релігійних діячів та ктиторів храму - царів, князів, гетьманів. У 1772-1776 роках розписи були майже повністю оновлені майстри тієї ж майстерні під керівництвом З.Голубовського. Настінний живопис оновлювався й на рібежі ХІХ-ХХ ст., коли собор був фактично наново розписаний у канонічному «псевдоруському» дусі групою іконописцев під керівництвом художника В.П.Верещагіна.
Собор у ХХ-ХХІ ст.
З приходом радянської влади собор був перетворений на музей. У роки фашистської окупації собор був зруйнований потужним вибухом (залишилася лише Іоанно-Предтеченська каплиця) восени 1941 року. Понад 50 років простояв він у руїнах, поки в середині 1990-х років не було прийнято рішення про його відтворення до 2000-ліття Різдва Христового. Відновлений собор було освячено у 2000 році. Зараз поетапно ведуться роботи по відновленню його зовнішнього вигляду (відновлено ліпнину і розписи ззовні собору, іконостас, поли та інші скульптурні елементи, розпочато внутрішні фрескові розписи).
Некрополь собору
З давніх часів собор був усипальницею київських князів, литовських, українських, а згодом і російських магнатів, вищого духовенства. Тут поховані: св. Михайло, митрополит Київський , прп. Феодосій Печерський, кн. К.Острозький, Є. Плетенецький, З. Копистенський, І. Гізель архимандрити Лаври, П. Беринда, управитель лаврської друкарні, Т. Земка, ректор Києво-Могилянської колегії, св. Петро Могила, Митрополит Київський, С.Косов, В. Ясинський митрополити Київські, а також київський воєвода Ян Вишата, кн. Євпраксія, сестра Володимира Мономаха, князі Скиргайло, Олельковичі, а також Вишневецькі, Тишкевичі, кн. П. Румянцев-Задунайський, К. Іпсіланті (зараз його перепоховано у сквері між будинком намісника Лаври і келіями соборних старців) та інших відомих людей. У зв`язку з руйнацією собору від вибуху 1941 року, більша частина поховань загублена. У відновленому Соборі поховання поки що не відновлювалися.
 |
