Українська соціал-демократична робітнича партія

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва
Версія від 12:28, 9 січня 2009, створена George Alex 1971 (обговорення | внесок) (Нова сторінка: Українська соціал-демократична робітнича партія (УСДРП) — політична партія, що утворилася в ...)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігаціїПерейти до пошуку

Українська соціал-демократична робітнича партія (УСДРП) — політична партія, що утворилася в грудні 1905 р. з Ре волюційної української партії (РУП). Визнавала марксистську ідео логію; складалася з інтелігенції, частково з робітників і селян. Від стоюючи національні інтереси українців і добиваючись автономії України, УСДРП вела свою діяльність незалежно від Російської соці ал'демократичної робітничої партії (РСДРП). Після першої російської революції 1905—1907 рр., у період столипінської реакції, виступала разом з Бундом, почасти з меншо виками. У 1908 р. нараховувала близько 3 тис. членів. Видавала га зети «Праця» (1909—1910 рр., «Робітник» (виходила в Харкові до червня 1918 р.), «Наш голос» (1910—1911 рр.). Провідними діяча ми партії були: В. Винниченко, С. Петлюра, Д. Антонович, Л. Юрке- вич, М. Ткаченко, М. Ковальський, М. Порш. Після Лютневої рево люції в Росії УСДРП відновила свою діяльність на з’їзді в Києві 17— 18.04.1917 р. і добивалася автономії України в складі демократичної Росії. Її друкованим органом була «Робітнича газета». У період існу вання Центральної Ради УСДРП узяла на себе основний тягар вико навчої влади (уряд В. Винниченка). Перебуваючи на поміркованих позиціях в аграрному питанні, УСДРП утратила підтримку українського селянства, яке йшло в ос новному за Українською партією соціалістів'революціонерів (УПСР).

Після проголошення IV Універсалу в уряді залишилося тільки 2 чле ни партії — Д. Антонович і М. Ткаченко. У період гетьманату УСДРП перебувала в опозиції до режиму П. Скоропадського, а її лідери (В. Винниченко, С. Петлюра та інші) тимчасово знаходилися під аре штом. УСДРП входила до складу Українського національного союзу, брала участь у підготовці антигетьманського повстання та формуван ні Директорії УНР, до якої увійшли В. Винниченко і С. Петлюра. У 1918—1920 рр. члени УСДРП очолювали Раду народних міністрів УНР (В. Чехівський, Б. Мартос, І. Мазепа). На IV з’їзді (10—12 січня 1919 р.) УСДРП розкололася на дві фракції: праву — «офіційну соці ал'демократію» і ліву — «незалежну», яка з підозрою ставилася до централізаторської політики російських більшовиків в Україні, але визнавала необхідними організацію Радянської влади в УНР, уста новлення «диктатури пролетаріату» і негайного миру з радянською Росією (А. Пісоцький, В. і Ю. Мазуренки, М. Ткаченко, М. Авдієн ко). Більшість з’їзду, що очолювали М. Порш, В. Винниченко, С. Пет люра, І. Мазепа, відстоювала ідею «трудової демократії», висловила ся за поступову соціалізацію головних галузей господарства й під тримку Директорії УНР. Під час Трудового конгресу України УСДРП висловилася за демократичний парламентаризм, збереження повно ти влади в руках Директорії УНР. Щоб Директорія УНР могла вести переговори з Антантою, соціал-демократи відкликали 7 лютого 1919 р. своїх міністрів'соціалістів з уряду, надавши можливість голові Ради народних міністрів С. Оста пенку почати переговори з представниками французького військово го командування в Одесі. Одночасно С. Петлюра вийшов з УСДРП, а В. Винниченко пішов з посади голови Директорії УНР, передавши свої повноваження С. Петлюрі. ЦК УСДРП, що залишився в Україні, продовжував підтримувати політику Директорії УНР і урядів Б. Ма ртоса й І. Мазепи. Ті ж члени партії, що емігрували (В. Винниченко, Б. Матюшенко, В. Левицький, П. Дідушок, М. Порш, В. Мазуренко, С. Вікул), на конференції 1919 р. у Відні добивалися виходу есдеків (УСДРП) з уряду. «Незалежні» есдеки в січні 1920 р. створили Укра їнську комуністичну партію, що стала легальною радянською парті єю і виступала за незалежність УРСР. В еміграції «Закордонна деле гація УСДРП» (І. Мазепа, П. Феденко, О. Козловський, О. Бочковсь кий, В. Матюшенко, В. Старосольський, Й. Безпалко) мала центр у Празі й належала до Соціалістичного Інтернаціоналу. Партійні дру ковані органи: «Вільна Україна», «Соціалістична думка» (1922— 1923 рр.), «Соціаліст'демократ». Після Другої світової війни (1939— 1945 рр.) УСДРП взяла участь у створенні Української національної ради. У 1950 р. УСДРП об’єдналася з іншими соціалістичними пар тіями в Українську соціалістичну партію.


Джерела

Отримано з http://wek.kiev.ua/index.php?title=Українська_соціал-демократична_робітнича_партія&oldid=15687