Відмінності між версіями «Тичина Павло Григорович»

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва
Перейти до навігаціїПерейти до пошуку
Рядок 1: Рядок 1:
([[1891]] — [[1967]]) — укр. поет, держ. і громадський діяч, академік АН УРСР (з [[1929]]), Герой Соціалістичної Праці ([[1967]]). Держ. премія СРСР ([[1941]]), Держ. премія УРСР ім. Т. Г. Шевченка ([[1962]]). У Києві працював у газеті «Рада», [[1913]] — [[1914]] — в редакції журналу «Світло», [[1916]] — [[1917]] — помічником хормейстера в Театрі М. К. Садовського, [[1913]] — [[1917]] навчався в Комерц. інституті (тепер будинок пед. університету на [[Шевченка Тараса бульвар|бульварі Т. Шевченка]] № 11). У [[1936]] — [[1939]] — директор інституту укр. літ-ри, [[1943]] — [[1948]] — нар. комісар (з [[1946]] міністр) освіти УРСР. Ряд творів присвятив Києву, в т. ч. вірш «Київ» (1941 — 1943), поет. цикл «Вулиця Кузнечка» (тепер [[Горького вулиця|Горького]]), на якій до [[1923]] жив у буд. № 107. У [[1934]] — [[1941]] мешкав на вул. Леніна (тепер [[Хмельницького Богдана вулиця|Б. Хмельницького]]) № 68, [[1944]] — [[1967]] — на вул. Рєпіна (тепер [[Терещенківська вулиця|Терещенківська]]) № 5. У цій квартирі поета влаштовано літ.-мемор. музей П. Г. Тичини, а на фасаді будинку встановлено мемор. дошку. Помер у Києві, похований на Байковому кл. [[1968]] року у Києві на його честь названо [[Тичини Павла проспект|вулицю]].
+
([[1891]] — [[1967]]) — укр. поет, держ. і громадський діяч, академік АН УРСР (з [[1929]]), Герой Соціалістичної Праці ([[1967]]). Держ. премія СРСР ([[1941]]), Держ. премія УРСР ім. Т. Г. Шевченка ([[1962]]). У Києві працював у газеті «Рада», [[1913]] — [[1914]] — в редакції журналу «Світло», [[1916]] — [[1917]] — помічником хормейстера в Театрі М. К. Садовського, [[1913]] — [[1917]] навчався в Комерц. інституті (тепер будинок пед. університету на [[Шевченка Тараса бульвар|бульварі Т. Шевченка]] № 11). У [[1936]] — [[1939]] — директор інституту укр. літ-ри, [[1943]] — [[1948]] — нар. комісар (з [[1946]] міністр) освіти УРСР. Ряд творів присвятив Києву, в т. ч. вірш «Київ» ([[1943]]), поет. цикл «Вулиця Кузнечка» (тепер [[Горького вулиця|Горького]]), на якій до [[1923]] жив у буд. № 107. У [[1934]] — [[1941]] мешкав на вул. Леніна (тепер [[Хмельницького Богдана вулиця|Б. Хмельницького]]) № 68, [[1944]] — [[1967]] — на вул. Рєпіна (тепер [[Терещенківська вулиця|Терещенківська]]) № 5. У цій квартирі поета влаштовано літ.-мемор. музей П. Г. Тичини, а на фасаді будинку встановлено мемор. дошку. Помер у Києві, похований на Байковому кл. [[1968]] року у Києві на його честь названо [[Тичини Павла проспект|вулицю]].
  
 
==Джерела==
 
==Джерела==

Версія за 14:25, 24 лютого 2007

(18911967) — укр. поет, держ. і громадський діяч, академік АН УРСР (з 1929), Герой Соціалістичної Праці (1967). Держ. премія СРСР (1941), Держ. премія УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1962). У Києві працював у газеті «Рада», 19131914 — в редакції журналу «Світло», 19161917 — помічником хормейстера в Театрі М. К. Садовського, 19131917 навчався в Комерц. інституті (тепер будинок пед. університету на бульварі Т. Шевченка № 11). У 19361939 — директор інституту укр. літ-ри, 19431948 — нар. комісар (з 1946 міністр) освіти УРСР. Ряд творів присвятив Києву, в т. ч. вірш «Київ» (1943), поет. цикл «Вулиця Кузнечка» (тепер Горького), на якій до 1923 жив у буд. № 107. У 19341941 мешкав на вул. Леніна (тепер Б. Хмельницького) № 68, 19441967 — на вул. Рєпіна (тепер Терещенківська) № 5. У цій квартирі поета влаштовано літ.-мемор. музей П. Г. Тичини, а на фасаді будинку встановлено мемор. дошку. Помер у Києві, похований на Байковому кл. 1968 року у Києві на його честь названо вулицю.

Джерела