Тетеря Павло Іванович

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва
Версія від 11:16, 24 листопада 2008, створена George Alex 1971 (обговорення | внесок) Тетеря Павло» перейменовано на «Тетеря Павло Іванович»: додано по батькові)
Перейти до навігаціїПерейти до пошуку

Тетеря Павло Іванович (роки народження і смерті невідомі) — гетьман Правобережної України (1663—1665), орієнтувався на шляхетську Річ Посполиту і виступав проти об'єднання України з Росією. Служив у Переяславському полку писарем (1648—1653) і полковником (1653—1663). Після смерті Богдана Хмельницького підтримував гетьманів Івана Виговського і Юрія Хмельницького, брав участь в укладенні Гадяцького договору (1658) і Слободищенського трактату (1660), за умовами яких Україна поверталася під владу Речі Посполитої; придушував на Правобережній Україні народні повстання 1663—1665 рр. Захопивши гетьманський скарб, утік в Польщу (1665).

ПАВЛО ТЕТЕРЯ (1663-1665)

Переконаний прибічник пропольської політики, Тетеря походив із знатного роду, дістав добру освіту і обіймав цілий ряд важливих посад при Хмельницькому батькові. Але на відміну від попередників він відмовився формувати незалежну козацьку політику і в основному підпорядковувався полякам. Разом із ними він захопив Лівобережжя, спонукаючи короля Яна Казимира продовжувати наступ аж до Москви. Коли наступ провалився, Тетеря з поляками повернувся на Правобережжя, щоб придушити виступи проти шляхти, що відбувалися тут.

Прагнучи помститися на землях, які стали колискою повстання 1648 р., поляки повсюдно палили, грабували, мордували. Польський магнат Стефан Чарнецький навіть наказав розкопати могилу Богдана Хмельницького й розкидати його останки.

На вимогу Тетері поляки заарештували й стратили Виговського як його потенційного суперника. Юрія Хмельницького витягли з чернечої келії й кинули до польської в'язниці. Поведінка Тетері та поляків викликала загальну ненависть, внаслідок чого гетьман Правобережної України втратив серед козаків останніх прибічників, зрікся гетьманства і втік до Польщі. Тепер стало абсолютно очевидним, що всяке порозуміння між українцями (й особливо їхніми нижніми верствами) та поляками стало практично неможливим, хоч би як переконливо звучали аргументи на його користь.


Джерела