Терещенка особняк
Будівництво особняка пов’язане із забудовою колишнього Університетського майдану (простягався від університету до нинішньої Пушкінської вулиці). Проект будинку склав відомий київський архітектор В.М.Ніколаєв (1847-1911). Будинок був завершений 1878 року, а у 1880-му його власниця, М.Чаплинська, продала ділянку землі з особняком та іншими будівлями у дворі колезькому раднику Ф.А.Терещенку.
У 1881 році Ф.Терещенко замовляє у санкт-петербурзького архітектора А.Л.Гуна проект перебудови будівлі, оформлення його з середини. У 1882-1884 роках були виконані будівельні роботи, якими керував В.М.Ніколаєв.
У завершеному вигляді будівля набула асиметричного вигляду – у зв’язку з тим, що була збережена ліва частина особняка, зведеного за первісним проектом. Третій поверх існує лише зі двору, а по головному фасаду за його рахунок була збільшена висота парадних залів другого поверху. Новий центральний вхід висунутий на тротуар і прикрашений каріатідами. Вікна другого поверху виділені пілястрами і верхніми філенками з сюжетами на міфологічні теми, карніз великого виносу оздоблений медальйонами і левовими маскаронами, міжповерховий пасок оздоблений рельєфом – меандром. Фасад витриманий у формах «неогрек».
Внутрішній простір вирішений у співіснуванні урочистості анфілади парадних залів й домашнього затишку житлових приміщень. Інтер’єри будуару, диванної, вітальні, кабінету, ідальні оздоблені ліпним і кольоровим декором, прикрашені резбленням і явояють собою вдалу стилізацію основних архітектурних стилей.
В той же час виникла ідея додаткової прибудови до будинку, яка б включала спеціальне приміщення для картинної галереї та зимового саду. Планування цих пприміщень виконав В.Ніколаєв.
У 1885 році будівництво було завершено, і родина Ф.Терещенка переїхала до особняку. У цьому будинку Ф.Терещенко проживав зі своєю другою дружиною Надією, тут народилися їхні діти Надія, Федір, Наталя.
После смерти Федора Терещенко в 1894 году особняк и все находящееся в нем имущество согласно завещанию переходили в собственность сына хозяина при пожизненном владении вдовой Надеждой Владимировной. Воспитывая детей, вдова расширяет киевские владения, приобретя в 1903 году соседнюю усадьбу, продолжает заниматься благотворительностью. В годы первой мировой войны в доме был организован лазарет – сохранилось фото с изображением Н.В.Терещенко, встречающей в 1915 году императрицу Марию Федоровну.
В 1899 году к 80-летию Николы улица Алексеевская была переименована в Терещенковскую.
Семья Терещенко покинула Киев в 1918 году. Особняк после отъезда владелицы в годы революции и гражданской войны использовался разными организациями и учреждениями. Здесь размещались Министерство иностранных дел Центральной Рады, правительства Скоропадского и Директории, штабы Красной Армии, Деникинской армии, штаб Драгомирова, польской пулеметной роты, Ревтрибунал 14-го корпуса Красной Армии…
В 1919 году Комиссариат народного просвещения Рабоче-крестьянского правительства выдал охранный лист «на помещение, занимаемое картинной галереей на ул. Терещенковской», и подтвердил, что «все художественные и исторические ценности находятся» в ведении Наркомпроса, «реквизиции и занятии другими ведомствами не подлежат».
Улица Терещенковская с 1919 года переименовывалась неоднократно: сначала именовалась Герцена, потом Чудновского, а с 1955 года – Репина. В 1992 году ей возвращено название Терещенковская.
То, что здание на протяжении 80 лет использовалось как музей, способствовало не только его сохранению, но и сосредоточению в нем больших художественных ценностей. В современном виде здание имеет существенные утраты на главном фасаде (не сохранились кариатиды, балконы, парапет), во внутреннем убранстве. Но при капитальном ремонте и реставрации все это может быть восстановлено.
Около дома в 1983 году был установлен памятник И.Е.Репину работы московского скульптора О.Комова. Это произведение явилось подарком России городу Киеву в связи с его 1500-летием.
В 2001 году на фасаде музея размещена мемориальная доска в память о А.Я.Шульгине (1889-1960) первом министре иностранных дел Украины.
