WWW Енциклопедія Києва - Нові редагування [uk]

Пролісок

Perohanych — Wed, 08 Sep 2010 10:45:46 GMT

← Старіша версія		Версія 10:45, 8 вересня 2010
Рядок 7:		Рядок 7:
	У складі комплексу були 3-поверховий будинок на 206 місць з рестораном, відділенням зв'язку, перукарні, літні Будиночки кемпінгу на 770 місць, станція технічного обслуговування, автостоянка.		У складі комплексу були 3-поверховий будинок на 206 місць з рестораном, відділенням зв'язку, перукарні, літні Будиночки кемпінгу на 770 місць, станція технічного обслуговування, автостоянка.

-	На території комплексу (25 га) побудовані також фінська лазня, винний льох, курінь, Ресторан «Хата Карася» під солом'яною покрівлею з українською піччю, тарілками і «рушниками» на стінах і ~~стилізованої~~ меблями і посудом.	+	На території комплексу (25 га) побудовані також фінська лазня, винний льох, курінь, Ресторан «Хата Карася» під солом'яною покрівлею з українською піччю, тарілками і «рушниками» на стінах і стилізованими меблями і посудом.

	Комплекс входив в систему «Інтуристу».		Комплекс входив в систему «Інтуристу».

Категорія:Мотелі

Perohanych — Wed, 08 Sep 2010 10:45:02 GMT

Створена сторінка: Категорія:Готелі

Нова сторінка

[[Категорія:Готелі]]

Пролісок

Perohanych — Wed, 08 Sep 2010 10:44:39 GMT

Посилання:

Нова сторінка

'''«Пролісок»''' — готельний комплекс-мотель для автотуристів у Києві

Споруджений у 1968 на другому кілометрі Житомирського шосе, в сосновому лісі для іноземних туристів.

Архітектори В. А. Ленченко, І. В. Мезенцев, Л. І. Залогін, В. А. Приходько, Л . В. Василенко, О. П. Калініченко, І. А. Подільський, В. В. Савченко.

У складі комплексу були 3-поверховий будинок на 206 місць з рестораном, відділенням зв'язку, перукарні, літні Будиночки кемпінгу на 770 місць, станція технічного обслуговування, автостоянка.

На території комплексу (25 га) побудовані також фінська лазня, винний льох, курінь, Ресторан «Хата Карася» під солом'яною покрівлею з українською піччю, тарілками і «рушниками» на стінах і стилізованої меблями і посудом.

Комплекс входив в систему «Інтуристу».

== Посилання ==
* [http://kievjournal.com/index.php?option=com_content&view=article&id=398:l---r-1982--54--&catid=27:2009-08-03-21-46-24&Itemid=100006 «Киев: архитектурно-исторический очерк» (1982). Часть 5.4. Строительство гостиниц.]

[[Категорія:Мотелі]]

Лядські ворота

95.132.74.118 — Sun, 05 Sep 2010 21:13:48 GMT

← Старіша версія		Версія 21:13, 5 вересня 2010
Рядок 17:		Рядок 17:
	У [[2001]] році проведено реконструкцію [[Майдан Незалежності\|Майдану Незалежності]] та споруджено пам`ятник на честь 10-річчя незалежності України. В ході цієї реконструкції справжні рештки воріт було частково пошкоджено під час риття котловану для ТРК «Глобус», а потім законсервовано. На їхньому місці на поверхні було зведено «муляж» [[Печерські ворота\|Печерських воріт]], які мають вигляд токої собі «тріумфальної арки», а увінчує їх фігура Архангела Михаїла - небесного покровителя міста. Проте, споруда виявилася незграбною і абсолютно не вписується в архітектуру площі.		У [[2001]] році проведено реконструкцію [[Майдан Незалежності\|Майдану Незалежності]] та споруджено пам`ятник на честь 10-річчя незалежності України. В ході цієї реконструкції справжні рештки воріт було частково пошкоджено під час риття котловану для ТРК «Глобус», а потім законсервовано. На їхньому місці на поверхні було зведено «муляж» [[Печерські ворота\|Печерських воріт]], які мають вигляд токої собі «тріумфальної арки», а увінчує їх фігура Архангела Михаїла - небесного покровителя міста. Проте, споруда виявилася незграбною і абсолютно не вписується в архітектуру площі.

-	У планах ~~сьогодняшньої~~ влади міста нова реконструкція центральної площі столиці, у ході якої, зокрема, хочуть прибрати муляж воріт, натомість відкрити автентичні залишки і зробити навколо них оглядовий музейний майданчик.	+	У планах сьогоднішньої влади міста нова реконструкція центральної площі столиці, у ході якої, зокрема, хочуть прибрати муляж воріт, натомість відкрити автентичні залишки і зробити навколо них оглядовий музейний майданчик.

Марксу Карлу пам’ятник

DEMO — Sun, 05 Sep 2010 18:31:06 GMT

← Старіша версія		Версія 18:31, 5 вересня 2010
Рядок 2:		Рядок 2:
	[[Зображення:Maydan 026.jpg\|thumb\|Загальний вигляд]]		[[Зображення:Maydan 026.jpg\|thumb\|Загальний вигляд]]
	[[Зображення:Marx.jpg\|thumb\|Пам’ятник на території Жовтневої лікарні]]		[[Зображення:Marx.jpg\|thumb\|Пам’ятник на території Жовтневої лікарні]]
-		+	У Києві за історію міста було встановлено кілька пам’ятників [[Маркс Карл\|Карлові Марксу]]. Перший існував кілька місяців у 1919 році і був зруйнований денікінцями, другий існував у 1922–1933 роках на сучасному [[Майдан Незалежності\|Майдані Незалежності]], сучасний існує на території Київської кондитерської фабрики імені Карла Маркса.
-	У Києві за історію міста було встановлено кілька пам’ятників Карлові Марксу. Перший існував кілька місяців у 1919 році і був зруйнований денікінцями, другий існував у 1922–1933 роках на сучасному Майдані Незалежності, сучасний існує на території Київської кондитерської фабрики імені Карла Маркса.	+

	==Перший пам’ятник==		==Перший пам’ятник==
Рядок 13:		Рядок 12:
	30 квітня газета “Пролетарська правда” сповістила про те, що 1 травня планується відкриття гіпсової скульптури, вкритої платиновою бронзою, встановленої на асфальтовий постамент. Бронзова скульптура мала бути відлита на Держзаводі №30 та встановлена наприкінці травня.		30 квітня газета “Пролетарська правда” сповістила про те, що 1 травня планується відкриття гіпсової скульптури, вкритої платиновою бронзою, встановленої на асфальтовий постамент. Бронзова скульптура мала бути відлита на Держзаводі №30 та встановлена наприкінці травня.

-	1 травня 1922 року о 15.00 відбулося урочисте відкриття пам’ятника. Пам’ятник було відкрито у присутності десяти тисяч глядачів в момент повернення колони військових частин та робітничих організацій з [[Іподром]]у, де проходили урочисті заходи.	+	1 травня 1922 року о 15:00 відбулося урочисте відкриття пам’ятника. Пам’ятник було відкрито у присутності десяти тисяч глядачів в момент повернення колони військових частин та робітничих організацій з [[Іподром]]у, де проходили урочисті заходи.

	До кінця травня гіпсовий пам’ятник так і не замінили бронзовим. Наступною датою встановлення бронзового пам’ятника мав стати серпень 1922 року, але і тоді гіпсову скульптуру не замінили. Згодом про необхідність заміни забули, і пам’ятник так і лишився гіпсовим. Пам’ятник було таємно знищено за одну ніч у 1933 році.		До кінця травня гіпсовий пам’ятник так і не замінили бронзовим. Наступною датою встановлення бронзового пам’ятника мав стати серпень 1922 року, але і тоді гіпсову скульптуру не замінили. Згодом про необхідність заміни забули, і пам’ятник так і лишився гіпсовим. Пам’ятник було таємно знищено за одну ніч у 1933 році.

-	Пам’ятник являв собою гіпсовий торс Карла Маркса, вкритий платиновою бронзою, встановлений на асфальтовий п’єдестал. Загальна висота пам’ятника разом з постаментом складала близько 6,8 метрів. Німецький вчений був зображений з рукою за лацканом піджака, через що кияни жартували, що там знаходиться “Капітал”. Постамент складався з п’ятьох рівновеликих кубів, які утворювали піраміду, оточених металевими ланцюгами. Вважають, що це показувало, що пролетаріату нема що втрачати, крім власних ланцюгів. Це творіння ~~Йосифа~~ Чайкова було зроблено у ~~популярному на той час стилі~~ кубізму ~~(який~~ до ~~1930-тих перестане бути масовим, але автор пам’ятника на той час уже буде професором ВХУТЕМАСа)~~.	+	Пам’ятник являв собою гіпсовий торс Карла Маркса, вкритий платиновою бронзою, встановлений на асфальтовий п’єдестал. Загальна висота пам’ятника разом з постаментом складала близько 6,8 метрів. Німецький вчений був зображений з рукою за лацканом піджака, через що кияни жартували, що там знаходиться “Капітал”. Постамент складався з п’ятьох рівновеликих кубів, які утворювали піраміду, оточених металевими ланцюгами. Вважають, що це показувало, що пролетаріату нема що втрачати, крім власних ланцюгів. Це творіння Йосипа Чайкова було зроблено у формаж перехідних від кубізму до конструктивізму.

-	У перші дні після встановлення пам’ятнику було присвячено ряд пропагандистських творів, зокрема, вірш Василя Пячети, опублікований в газеті ~~«Пролетарська правда»~~:<blockquote>На площади, где порыжевший Маркс забыл закончить начатое слово,	+	У перші дні після встановлення пам’ятнику було присвячено ряд пропагандистських творів, зокрема, вірш Василя Пячети, опублікований в газеті “Пролетарська правда”:<blockquote>На площади, где порыжевший Маркс забыл закончить начатое слово,
	<br>уйдя в игру кубических и ровных отточенно – граненных масс,		<br>уйдя в игру кубических и ровных отточенно – граненных масс,
	<br>где над прозрачным Исполкомом пятиконечных звезд отлет течет пурпурно и светло,		<br>где над прозрачным Исполкомом пятиконечных звезд отлет течет пурпурно и светло,
Рядок 32:		Рядок 31:
	<br>беседует с единственным милиционером –		<br>беседует с единственным милиционером –
	<br>великим Марксом в сером и порыжевшем сюртуке.</blockquote>		<br>великим Марксом в сером и порыжевшем сюртуке.</blockquote>
-	Однак своєрідний стиль пам’ятника, неестетичний вигляд постамента та “гіпсовість” скульптури одразу стала об’єктом численних жартів та насмішок. Особливо активно після перейменування вулиці Хрещатик на вулицю Воровського насміхалися над позою Карла Маркса, який, згідно з тодішніми жартами, ховав там “Капітал”, бо потрапив на вулицю ~~Воровського~~.	+	Однак своєрідний стиль пам’ятника, неестетичний вигляд постамента та “гіпсовість” скульптури одразу стала об’єктом численних жартів та насмішок. Особливо активно після перейменування вулиці Хрещатик на вулицю Воровського насміхалися над позою Карла Маркса, який, згідно з тодішніми жартами, ховав там “Капітал”, бо потрапив на вулицю Воровськóго.

	Найвідомішими відгуками про пам’ятник є коментарі Михайла Булгакова у книзі «Киев-Город»:''«Слов для описания черного бюста Карла Маркса, поставленного перед Думой в обрамлении белой арки, у меня нет. Я не знаю, какой художник сотворил его, но это недопустимо. Необходимо отказаться от мысли, что изображение знаменитого германского ученого может вылепить всякий, кому не лень.»''		Найвідомішими відгуками про пам’ятник є коментарі Михайла Булгакова у книзі «Киев-Город»:''«Слов для описания черного бюста Карла Маркса, поставленного перед Думой в обрамлении белой арки, у меня нет. Я не знаю, какой художник сотворил его, но это недопустимо. Необходимо отказаться от мысли, что изображение знаменитого германского ученого может вылепить всякий, кому не лень.»''
Рядок 40:		Рядок 39:
	Пам’ятник К.Марксу був встановлений на території Олександрівської (Жовтневої) лікарні. Знищений у 1990-х рр.		Пам’ятник К.Марксу був встановлений на території Олександрівської (Жовтневої) лікарні. Знищений у 1990-х рр.

-	Бюст Карлу Марксу встановлено на території Київської кондитерської фабрики імені Карла Маркса (зараз входить до складу концерну ~~«Roshen»~~). Пам’ятник не згадується в довідниках та путівниках по Києву: вірогідно, він був споруджений заходами адміністрації фабрики й ніколи не стояв на державному обліку. Тим не менш у пресі іноді трапляються згадки про нього. Так, у повідомленні РАТАУ від 5 травня 1983 року говорилося: ''«З нагоди 165-річчя з дня народження великого мислителя і революціонера, вождя і вчителя світового пролетаріату К. Маркса генеральний консул НДР у Києві З. Хьольдтке і співробітники консульства поклали 5 травня квіти до пам’ятника основоположнику наукового комунізму, встановленого на території Київської фабрики, що носить ім’я беззавітного борця за щастя людей праці. Квіти було покладено також до стели працівникам фабрики, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни.»''	+	Бронзове погруддя К. Маркса знаходилось в 20-30-ті рр. в невеличкому сквері наприкінці [[Велика Васильківська вулиця\|Великої Васильківської вулиці]].
		+
		+	Бюст Карлу Марксу встановлено на території Київської кондитерської фабрики імені Карла Маркса (зараз входить до складу концерну “Roshen”). Пам’ятник не згадується в довідниках та путівниках по Києву: вірогідно, він був споруджений заходами адміністрації фабрики й ніколи не стояв на державному обліку. Тим не менш у пресі іноді трапляються згадки про нього. Так, у повідомленні РАТАУ від 5 травня 1983 року говорилося: ''“З нагоди 165-річчя з дня народження великого мислителя і революціонера, вождя і вчителя світового пролетаріату К. Маркса генеральний консул НДР у Києві З. Хьольдтке і співробітники консульства поклали 5 травня квіти до пам’ятника основоположнику наукового комунізму, встановленого на території Київської фабрики, що носить ім’я беззавітного борця за щастя людей праці. Квіти було покладено також до стели працівникам фабрики, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни.”''
		+
	==Джерела==		==Джерела==
	*''А. Анисимов'' “Скорбное бесчуствие”., Tabachuk Ltd., Киев-1992		*''А. Анисимов'' “Скорбное бесчуствие”., Tabachuk Ltd., Киев-1992
		+	*''Ернст Ф.'' Київ. Провідник. Київ-1930
	*[[Київ. Енциклопедичний довідник\|"Київ. Енциклопедичний довідник" УРЕ, Київ-1981]]		*[[Київ. Енциклопедичний довідник\|"Київ. Енциклопедичний довідник" УРЕ, Київ-1981]]
		+
	==Посилання==		==Посилання==
	*[http://www.dt.ua/3000/3680/45456/ Скільки пам’ятнику стояти?]		*[http://www.dt.ua/3000/3680/45456/ Скільки пам’ятнику стояти?]

Іванов Андрій Васильович

DEMO — Wed, 01 Sep 2010 19:38:20 GMT

← Старіша версія		Версія 19:38, 1 вересня 2010
Рядок 1:		Рядок 1:
-	'''Іванов Андрій Васильович''' (~~1888–1927~~) – політичний і державний діяч~~, з~~ 1906 – член РСДРП(б), у 1917 ~~– член~~ Київського комітету РСДРП(б), голова ~~ревному~~ під час ~~жовтневого 1917 і~~ один з керівників ~~січневого 1918 повстань у Києві~~ проти ~~Тимчасового уряду та Української Центральної Ради~~. ~~Заступник голови Київського губвиконкому~~, ~~голова Київських губревкому і губвиконкому~~ (~~1919–21~~), ~~потім – Харківського~~ і ~~Одеського губвиконкомів. З 1925 –~~ член ЦВК СРСР~~, секретар його Ради Союзу~~. Помер ~~в Одесі~~, [[Іванова А. В. могила\|похований]] у [[Маріїнський парк\|Маріїнському парку]] в Києві.	+	'''Іванов Андрій Васильович''' (16.10.1888, с. Кукшево, тепер Костромська обл., Російська Федерація –10.06.1927, Москва) – політичний, радянський державний діяч. Народився у сім’ї селянина-бідняка. Під час революції 1905–1907 рр. років вів партійну роботу у Володимирській губернії і Москві. З 1906 р. член РСДРП(б). У 1916 р. прибув до Києва, де очолив більшовицьку групу на [[Арсенал (завод)\|заводі “Арсенал”]]. У 1917 р. обраний членом Київського комітету РСДРП(б), голова ревкому під час [[Жовтневе збройне повстання\|жовтневих подій]], у січні 1918 – один з організаторів і керівників [[Січневе збройне повстання\|збройного повстання]] проти УЦР. З грудня 1917 р. – член ЦВК Рад України, з березня 1918 р. – член Президії ЦВК Рад республіки, 1918–20 – народний секретар (комісар) внутрішніх справ УСРР. 1919–1925 рр. очолював Київський, Харківський, Одеський губвиконкоми, водночас член Політбюро (1921–22) і член ЦК КП(б)У (1919, 1925). В останні роки життя жив у Москві, працював у ЦВК СРСР. Помер у будинку відпочинку ВЦВК під Москвою, [[Іванова А. В. могила\|похований]] у [[Маріїнський парк\|Маріїнському парку]] в Києві.

-	Ім’ям А. Іванова у 1940 р. названо [[Іванова Андрія вулиця\|вулицю]], на якій розташований [[Іванову А. В. пам’ятник\|пам’ятник]]. У 1927—1940 рр. [[Анищенка вулиця\|вулиця Анищенка]] називалась його ім’ям.	+	Ім’ям А. Іванова у 1940 р. названо [[Іванова Андрія вулиця\|вулицю]], на якій розташований [[Іванову А. В. пам’ятник\|пам’ятник діячеві]]. У 1927—1940 рр. [[Анищенка вулиця\|вулиця Анищенка]] називалась його ім’ям.

	==Джерела==		==Джерела==

Іванова А. В. могила

DEMO — Wed, 01 Sep 2010 19:38:03 GMT

Нова сторінка

[[Файл:Ivanovstomb.jpg|thumb|Надгробна плита на могилі А. Іванова]]
'''Могила Іванова А. В.''' – поховання радянського державного діяча [[Іванов Андрій Васильович|Андрія Іванова]], здійснене в 1927 р. в [[Маріїнський парк|Маріїнському парку]]. Розташована поряд з [[Учасників січневого повстання 1918 року братська могила |братською могилою учасників січневого повстання 1918]].

У 1968 р. на могилі (1,4 × 1,9 × 0,45 м) споруджено надгробок у вигляді двох плит з чорного полірованого лабрадориту, встановлених одна на одну (арх. В. Гнєздилов). Перша плита прямокутної форми (вис. 0,2 м), друга – трапецієподібної (у головах заввишки 0,33 м, з протилежного боку – 0,26 м). На торці верхньої площини – бронзовий барельєф із зображенням пальмової гілки та гармати і напис.
[[Категорія:Поховання]]

Файл:Ivanovstomb.jpg

DEMO — Wed, 01 Sep 2010 19:32:43 GMT

завантажив «[[Файл:Ivanovstomb.jpg]]»

Нова сторінка

Ватутін Микола Федорович

DEMO — Wed, 01 Sep 2010 19:21:07 GMT

← Старіша версія		Версія 19:21, 1 вересня 2010
Рядок 1:		Рядок 1:
-	~~<div style='float:right;'>~~	+	[[Зображення:Vatutinu_700.jpg\|thumb\|250px\|Пам'ятник Ватутіну на могилі полководця]]
-	{\|	+	'''Ватутін Микола Федорович''' (3.12.1901, с. Чепухіно, тепер с. Ватутіно, Бєлгородська обл., Російська Федерація – 15.04.1944, Київ) – військовий діяч, генерал армії (з 1943), Герой Радянського Союзу (1965). Народився в селянській сім’ї. З 1920 р. у лавах Червоної армії. 1924 навчався у Київській об’єднаній вищій командній школі ім. С. Каменева (колишнє Олексіївське інженерне училище; бульв. Лесі Українки, 25); 1929 р. закінчив Військову академію ім. М. Фрунзе, 1937 – Військову академію Генштабу. 1937–1940 рр. – заступник начальника, начальник штабу Київського Особливого військового округу.
-	\|-	+
-	\|[[Зображення:Vatutinu_700.jpg\|thumb\|250px~~\|left\|[[Ватутіну пам`ятник~~\|Пам'ятник]] [[Ватутін Микола Федорович~~\|Ватутіну]] на могилі полководця~~ (в~~&nbsp~~;~~[[Маріїнський парк\|Маріїнському парку]]~~).]]	+
-	\|}	+
-	~~</div>~~	+

-	~~([[1901]] — [[1944]]~~ рр.) ~~— радянський військовий діяч~~, ~~генерал армії~~ ([[1943]] р.), ~~Герой Радянського Союзу~~ (~~[[1965]]~~ р.~~, посмертно). У [[1924]]~~ р. ~~закінчив Київську вищу об'єднану військову школу~~ (~~[[Лесі Українки бульвар\|бульвар Лесі Українки]] № 2б~~). ~~У [[1937]] — [[1938]] рр. працював~~ у ~~Києві заступником начальника~~ і ~~начальником штабу Київського особливого військового округу~~. ~~У [[~~1943~~]] — [[1944]] рр~~. ~~— командуючий~~ 1-го Українського фронту, ~~війська якого [[6 листопада]] [[1943]] р. звільнили~~ Київ від ~~німецьких~~ окупантів. ~~Помер від поранення~~ у ~~київському госпіталі на [[Артема вулиця\|вул~~. ~~Артема]] № 27 (тепер~~ с. ш. ~~№ 138). Труну~~ з ~~тілом було встановлено у Філармонії. Похований у~~ [[~~Маріїнському~~]] ~~парку. На могилі встановлено пам'ятник ([[1948]])~~.	+	З 1940 начальник Оперативного управління, потім перший заступник начальника Генштабу. В червні 1941 генерал-лейтенант. Під час Великої Вітчизняної війни 1941–1945 рр. – начальник штабу Північно-Західного фронту (з червня 1941 р.), заступник начальника Генштабу (з травня 1942), командувач військ Воронезького (липень–жовтень 1942 р. і березень–жовтень 1943 р.), Південно-Західного (жовтень 1942 р. – березень 1943 р.) та 1-го Українського (жовтень 1943 – березень 1944) фронтів. М, Ватутін брав безпосередню участь у плануванні та здійсненні операцій у Сталінградській і Курській битвах, у визволенні Лівобережної України, проведенні Острозько-Россошанської, Київських наступальної та оборонної операціях. 6 листопада 1943 р. війська 1-го Українського фронту, форсувавши Дніпро, визволили Київ від нацистських окупантів. Під час підготовки наступальної Проскурівсько-Чернівецької операції М. Ватутін проводив оперативну нараду у штабі 13-ї армії, звідки 29 лютого 1944 р. виїхав у розташування 60-ї армії. На північній околиці с. Милятин Рівненської обл. був тяжко поранений у сутичці з загоном УПА, перевезений до [[Евакогоспіталь\|евакогоспіталю]] в Києві, де помер у ніч на 15 квітня.

-	До [[1965]] р. [[Тухачевського Маршала вулиця\|вулиця Маршала Тухачевського]] носила його ім'я. Протягом [[1955]] — [[1982]] рр. ім'я М. Ф. Ватутіна мала [[Андрющенка Григорія вулиця\|вул. Григорія Андрющенка]]. У [[1975]] р. на його честь названо [[Ватутіна Генерала проспект\|проспект]].	+	М. Ватутін вніс значний вклад у розвиток теорії воєнного мистецтва з питань оточення великих угруповань противника, у застосування пересувних груп фронту.

		+	У 1948 р. був похований в [[Маріїнський парк\|Маріїнському парку]]. Над могилою в 1948 р. встановлено [[Ватутіну М. Ф. пам’ятник\|пам’ятник полководцю]].
		+
		+	До 1965 р. [[Тухачевського Маршала вулиця\|вулиця Маршала Тухачевського]] носила його ім’я. Протягом 1955—1982 рр. ім’я М. Ф. Ватутіна мала [[Андрющенка Григорія вулиця\|вул. Григорія Андрющенка]]. У 1975 р. на його честь названо [[Ватутіна Генерала проспект\|проспект]].
	==Джерела==		==Джерела==
	*[[Вулиці Києва (довідник)\|"Вулиці Києва, Довідник" УЕ, Київ-1995]]		*[[Вулиці Києва (довідник)\|"Вулиці Києва, Довідник" УЕ, Київ-1995]]
-
	[[Категорія:Військові]]		[[Категорія:Військові]]
	[[Категорія:1901 народження]]		[[Категорія:1901 народження]]
	[[Категорія:1944 смерті]]		[[Категорія:1944 смерті]]

Гавань

Microcell — Wed, 01 Sep 2010 19:14:25 GMT

← Старіша версія		Версія 19:14, 1 вересня 2010
Рядок 1:		Рядок 1:
-	У часи [[Київська Русь\|Київської Русі]] гаванню слугувало устя річки [[Почайна річка\|Почайни]] - так звана Притика. На ній розміщувалися кліті, до яких причалювали баржі, а також пристань - одна найважливіших на трасі водного шляху [[Шлях «з варяг у греки»\|«з варяг у греки»]]. У [[1712]] році для скорочення шляху від [[Дніпро річка\|Дніпра]] до гавані у косі для проходу суден був проритий канал. У [[1897]]-[[1899]] роках за проектом інженера М.Максимовича збудували нову Гавань навпроти вулиць [[Нижній Вал вулиця\|Нижній Вал]] і [[Верхній Вал вулиця\|Верхній Вал]]. Довжина її досягала 2 км, ширина - від 180 до 240 м. У радянський час її було розширено у напрямку [[Оболонь\|Оболоні]]. Були підсипані та укріплені берега [[Рибальський острів\|Рибальського півострова]]. Наприкінці 30-х років [[ХХ сторіччя]] реконструйовані верфі заводу «Ленінська Кузня». Після війни була здійснена реконструкція Гавані, а у [[1961]] році була споруджена нова гавань з [[Річковий порт\|річковим портом]].	+	У часи [[Київська Русь\|Київської Русі]] гаванню слугувало устя річки [[Почайна річка\|Почайни]] - так звана Притика. На ній розміщувалися кліті, до яких причалювали баржі, а також пристань - одна найважливіших на трасі водного шляху [[Шлях «з варяг у греки»\|«з варяг у греки»]]. У [[1712]] році для скорочення шляху від [[Дніпро річка\|Дніпра]] до гавані у косі для проходу суден був проритий канал. У [[1897]]-[[1899]] роках за проектом інженера М.Максимовича збудували нову Гавань навпроти вулиць [[Нижній Вал вулиця\|Нижній Вал]] і [[Верхній Вал вулиця\|Верхній Вал]]. Довжина її досягала 2 км, ширина - від 180 до 240 м. У радянський час її було розширено у напрямку [[Оболонь\|Оболоні]]. Були підсипані та укріплені берега [[Рибальський острів\|Рибальського півострова]]. Наприкінці 30-х років [[ХХ сторіччя]] реконструйовані верфі заводу «Ленінська Кузня». Після війни була здійснена реконструкція Гавані, а у [[1961]] році була споруджена нова гавань з [[Річковий порт\|річковим портом]]. 2007 року через Гавань було відкрито [[Гаванський міст]].

Тимофєєва Галя

DEMO — Wed, 01 Sep 2010 19:12:02 GMT

← Старіша версія		Версія 19:12, 1 вересня 2010
(1 проміжна версія не показана.)
Рядок 1:		Рядок 1:
-	(Ганна Гаврилівна~~; [[~~1896~~]] — [[~~1919]]) ~~— учасниця боротьби за владу Рад~~ у Києві, де [[~~1918~~]] — [[~~1919~~]] ~~вела підпільну роботу. Ув`язнена до Лук`янівської тюрми і~~ розстріляна ~~гайдамаками~~. Похована в ~~Марийському парку. У серед. 20-х рр.~~ року ~~у Києві на її честь названо~~ [[Тимофєєвої Галі вулиця\|~~вулицю~~]].	+	'''Галя Тимофєєва''' (партійний псевдонім. Справжнє ім’я – Тимофєєва Ганна Гаврилівна) (21.09.1896, с. Попівка, тепер смт Кіровськ, Краснолиманський район, Донецька обл. – 4. 02. 1919, Київ) – політична діячка, член РСДРП(б). У 1917 р. брала участь у встановленні радянської влади в Харкові, У 1918–1819 рр. проводила підпільну роботу в Києві з організації повстанського руху на Київщині, учасниця І з’їзду КП(б)У в Москві. На поч. 1919 р., за [[Директорія УНР\|Директорії УНР]] заарештована, утримувалася в [[Лук’янівська в’язниця\|Лук’янівській в’язниці]], розстріляна. Похована в [[Учасників січневого повстання 1918 року братська могила\|братській могилі учасників січневого збройного повстання 1918 року]] Ім’я Галі Тимофєєвої носить одна з [[Тимофєєвої Галі вулиця\|вулиць]] Києва.

	==Джерела==		==Джерела==

Учасників січневого повстання 1918 року братська могила

DEMO — Wed, 01 Sep 2010 19:08:41 GMT

Нова сторінка

[[Файл:Bmusp1918.png|thumb|300px|Вигляд на поч. 60-х рр.]]
'''Братська могила учасників січневого повстання 1918 р.''' — поховання робітників, солдатів Київського гарнізону, які в ніч з 15 на 16 січня 1918 р. під керівництвом більшовиків підняли [[Січневе збройне повстання|збройне повстання]] проти [[Українська Центральна Рада|Української Центральної Ради]] з метою встановлення радянської влади. Розташована у центральній частині [[Маріїнський парк|Маріїнського парку]]. До могили ведуть алеї від головного входу до парку і від [[Грушевського Михайла вулиця|вул. М. Грушевського]].

28 січня 1918 р. Київська рада робітничих і солдатських депутатів вирішила поховати загиблих учасників повстання в Маріїнському парку. 4 лютого 1918 в братській могилі поховано бл. 750 чоловік. Сюди було перепоховано також [[Пятаков Леонід Леонідович|П’ятакова Леоніда Леонідовича]]. 16 лютого 1919 р. в братську могилу перепоховано [[Тимофєєва Галя|Ганну Тимофєєву]].

1927 р. на могилі встановлено бронзову плиту з барельєфом робітника, робітниці, селянина й підлітка (ск. В. Климов). Під час нацистської окупації арсенальці врятували барельєф. Його було використано в тимчасовому пам’ятникові, спорудженому на могилі в 1951 р. (ск. А. Милецький). Могилу покрито блоками з чорного граніту, які слугують цоколем [[Учасникам Січневого збройного повстання 1918 року пам’ятник|пам’ятника учасників Січневого повстання 1918 р.]]

Гаванський міст

Microcell — Wed, 01 Sep 2010 19:04:02 GMT

застаріла інформація, вже краще дочекатися

← Старіша версія		Версія 19:04, 1 вересня 2010
Рядок 4:		Рядок 4:
	'''Гаванський міст''' – залізобетонний міст через [[Гавань]], у місці де вона впадає у [[Дніпро річка\|Дніпро]]). Зданий в експлуатацію 17 грудня 2007 року. З’єднує [[Рибальський острів]] ([[Набережно-Рибальська вулиця\|вул. Набережно-Рибальська]]) з [[Поділ\|Подолом]] ([[Набережно-Хрещатицька вулиця\|вул. Набережно-Хрещатицька]]).		'''Гаванський міст''' – залізобетонний міст через [[Гавань]], у місці де вона впадає у [[Дніпро річка\|Дніпро]]). Зданий в експлуатацію 17 грудня 2007 року. З’єднує [[Рибальський острів]] ([[Набережно-Рибальська вулиця\|вул. Набережно-Рибальська]]) з [[Поділ\|Подолом]] ([[Набережно-Хрещатицька вулиця\|вул. Набережно-Хрещатицька]]).

-	Спочатку міст проектувався розвідним для забезпечення проходження суден, проте реалізований проект не передбачає розведення елементів мосту. Міст має 6 опорних пілонів. Для забезпечення транспортної розв’язки з боку [[Поділ\|Подолу]], протягом 2008-2009 років було зведено естакаду на [[Набережно-Хрещатицька вулиця\|вул. Набережно-Хрещатицькій]]. Рух транспорту тимчасово односторонній: з [[Поділ\|Подолу]] у напрямку [[Оболонь\|Оболоні]]~~. У 2009 р. очикується відкриття двостороннього руху~~.	+	Спочатку міст проектувався розвідним для забезпечення проходження суден, проте реалізований проект не передбачає розведення елементів мосту. Міст має 6 опорних пілонів. Для забезпечення транспортної розв’язки з боку [[Поділ\|Подолу]], протягом 2008-2009 років було зведено естакаду на [[Набережно-Хрещатицька вулиця\|вул. Набережно-Хрещатицькій]]. Рух транспорту тимчасово односторонній: з [[Поділ\|Подолу]] у напрямку [[Оболонь\|Оболоні]].

	==Посилання==		==Посилання==

Користувач:Microcell

Microcell — Wed, 01 Sep 2010 19:02:32 GMT

New user

Нова сторінка

Файл:Bmusp1918.png

DEMO — Wed, 01 Sep 2010 18:55:22 GMT

завантажив «[[Файл:Bmusp1918.png]]»

Нова сторінка

Редюїт №1

DEMO — Wed, 01 Sep 2010 08:25:49 GMT

← Старіша версія		Версія 08:25, 1 вересня 2010
Рядок 1:		Рядок 1:
	[[Зображення:Castle19.jpg\|thumb\|Загальний вигляд]]		[[Зображення:Castle19.jpg\|thumb\|Загальний вигляд]]
-	[[Зображення:Plan1.png\|thumb\|План ~~редюїту~~]]	+	[[Зображення:Reduit.jpg\|thumb\|Загальний вигляд]]
-	'''Редюїт (Вежа №1)''' – пам’ятка фортифікаційної архітектури. Збудований 1831-1837 рр., вважається першою спорудою, яка почала будувалася у [[Нова Печерська фортеця\|Нової Печерської фортеці]]. З’єднаний оборонними стінами з сусідніми [[Кругла вежа\|Круглою вежею]] (Вежа №2) та [[Прозоровська вежа\|Прозоровською вежею]] (Вежа №3); займає центральне положення у Васильківському укріпленні. Міститься на осі комплексу впритул до горжевої оборонної стіни. Призначалася для офіцерських казарм, однак з 1839 р. деякий час використовувалася військовим госпіталем, пізніше – як в’язниця. У 1838-1939 до вежі добудовано горжеву стіну з брамою. У 1897 р. на зовнішніх фасадах розтесано вікна, над частиною споруди зведено третій поверх. Споруда триповерхова (первісно – двоповерхова), цегляна, у плані підковоподібна (діаметр – 110 м), доповнена бічними прямокутними крилами. Складається з перекритих коробовими склепіннями відсіків-казематів, що утворюють анфіладу приміщень (тепер планування коридорне). Стіни і склепіння цегляні. Гладенька поверхня дворового фасаду з ритмічно розміщеними потрійними віконними прорізами, оформлення рустом прямокутної брами у горжевій стіні свідчать про вплив стилю класицизму.	+	[[Зображення:Reduit1.jpg\|thumb\|Крило редюїту]]
		+	[[Зображення:Plan1.png\|thumb\|План]]
		+	'''Редюїт (Вежа №1)''' – пам’ятка фортифікаційної архітектури. Збудований у 1831-1837 рр., вважається першою спорудою, яка почала будувалася у [[Нова Печерська фортеця\|Нової Печерської фортеці]]. З’єднаний оборонними стінами з сусідніми [[Кругла вежа\|Круглою вежею]] (Вежа №2) та [[Прозоровська вежа\|Прозоровською вежею]] (Вежа №3); займає центральне положення у [[Васильківське укріплення\|Васильківському укріпленні]]. Міститься на осі комплексу впритул до горжевої оборонної стіни. Призначалася для офіцерських казарм, однак з 1839 р. деякий час використовувалася військовим госпіталем, пізніше – як в’язниця. У 1838-1939 рр. до вежі добудовано горжеву стіну з брамою. У 1897 р. на зовнішніх фасадах розтесано вікна, над частиною споруди зведено третій поверх. Споруда триповерхова (первісно – двоповерхова), цегляна, у плані підковоподібна (діаметр – 110 м), доповнена бічними прямокутними крилами. Складається з перекритих коробовими склепіннями відсіків-казематів, що утворюють анфіладу приміщень (тепер планування коридорне). Стіни і склепіння цегляні. Гладенька поверхня дворового фасаду з ритмічно розміщеними потрійними віконними прорізами, оформлення рустом прямокутної брами у горжевій стіні свідчать про вплив стилю класицизму.

-	З часів побудови вежі в ній розташовувався Київський губернський гарнізонний батальйон, що існував з 1711. 1877 батальйон було розгорнуто у полк чотирибатальйонного складу, тут залишився 3-й батальйон. У 1898 з цього батальйону було створено 168-й піхотний Миргородський полк 42-ї дивізії російської армії, який і дислокувався у вежі № 1. Служили в полку переважно жителі Лівобережної України. З цього полку у 1913 почалася військова кар’єра солдата строкової служби, майбутнього маршала Радянського Союзу А. Єрьоменка. Під час ~~1-ї~~ світової війни полк на чолі з полковником Г. Яковенком вважався одним із найкращих у царській армії, особливо відзначившись у боях з австро-угорськими військами під Красним та Ярославом у Галичині влітку–восени 1914. На початку війни у вежі № 1 на базі Миргородського полку було сформовано 312-й Васильківський полк 78-ї піхотної дивізії, названий на честь Васильківських укріплень. За визнанням австро-угорських та німецьких військовиків, це була найкраща дивізія російської армії на Південно-Західно-му фронті. Вона була однією з двох дивізій російської армії 2-ї черги, яку Микола II наказав зберегти від розформування після закінчення війни та розташувати в Галичині. 312-й Васильківський полк особливо відзначився у боях під Красним, Львовом, в Карпатах. Після закінчення [[Перша світова війна\|Першої світової війни]] рештки Миргородського та Васильківського полків було залишено у складі армії Української Держави гетьмана П. Скоропадського та розташовано по інших містах України, де наприкінці 1918 вони припинили своє існування. За часів гетьманату, влітку 1918, у вежі № 1 було розташовано 4-й Сердюцький полк полковника Басенка гвардії П. Скоропадського. У цьому полку, зокрема, служив майбутній генерал армії УНР М. Янчевський. 14 грудня 1918 полк перейшов на бік армії Директорії, 4-м полком увійшов до складу дивізії Січових стрільців та до кінця 1919 брав участь у боях з Червоною армією. Навесні 1920 з кадрів цього полку було створено 17-у Січову бригаду відродженої 6-ї Січової дивізії, яка в травні того ж року спільно з поляками знов зайняла Київ. Після громадянської війни рештки бригади було інтерновано в Польщі.	+	З часів побудови вежі в ній розташовувався Київський губернський гарнізонний батальйон, що існував з 1711 р. 1877 р. батальйон було розгорнуто у полк чотирибатальйонного складу, тут залишився 3-й батальйон. У 1898 р. з цього батальйону було створено 168-й піхотний Миргородський полк 42-ї дивізії російської армії, який і дислокувався у вежі № 1. Служили в полку переважно жителі Лівобережної України. З цього полку у 1913 р. почалася військова кар’єра солдата строкової служби, майбутнього маршала Радянського Союзу А. Єрьоменка. Під час [[Перша світова війна\|Першої світової війни]] полк на чолі з полковником Г. Яковенком вважався одним із найкращих у царській армії, особливо відзначившись у боях з австро-угорськими військами під Красним та Ярославом у Галичині влітку–восени 1914 р. На початку війни у вежі № 1 на базі Миргородського полку було сформовано 312-й Васильківський полк 78-ї піхотної дивізії, названий на честь Васильківських укріплень. За визнанням австро-угорських та німецьких військовиків, це була найкраща дивізія російської армії на Південно-Західно-му фронті. Вона була однією з двох дивізій російської армії 2-ї черги, яку [[Микола ІІ]] наказав зберегти від розформування після закінчення війни та розташувати в Галичині. 312-й Васильківський полк особливо відзначився у боях під Красним, Львовом, в Карпатах. Після закінчення [[Перша світова війна\|Першої світової війни]] рештки Миргородського та Васильківського полків було залишено у складі армії Української Держави гетьмана [[Скоропадський Павло Петрович\|П. Скоропадського]] та розташовано по інших містах України, де наприкінці 1918 р. вони припинили своє існування. За часів гетьманату, влітку 1918 р., у вежі № 1 було розташовано 4-й Сердюцький полк полковника Басенка гвардії П. Скоропадського. У цьому полку, зокрема, служив майбутній генерал армії УНР М. Янчевський. 14 грудня 1918 р. полк перейшов на бік армії Директорії, 4-м полком увійшов до складу дивізії Січових стрільців та до кінця 1919 р. брав участь у боях з Червоною армією. Навесні 1920 р. з кадрів цього полку було створено 17-у Січову бригаду відродженої 6-ї Січової дивізії, яка в травні того ж року спільно з поляками знов зайняла Київ. Після громадянської війни рештки бригади було інтерновано в Польщі.

	За часів радянської влади у вежі дислокувалися запасні частини Червоної армії. Тепер вежа перебуває в підпорядкуванні Міністерства внутрішніх справ, у ній містяться підрозділи Київської бригади внутрішніх військ.		За часів радянської влади у вежі дислокувалися запасні частини Червоної армії. Тепер вежа перебуває в підпорядкуванні Міністерства внутрішніх справ, у ній містяться підрозділи Київської бригади внутрішніх військ.
Рядок 9:		Рядок 11:
	*[[Київ. Енциклопедичний довідник]]		*[[Київ. Енциклопедичний довідник]]
	==Посилання==		==Посилання==
-	*{{Wikimapia\|50.~~4243918~~\|30.~~5371428~~\|18}}	+	*{{Wikimapia\|50.4242995\|30.5370837\|18}}
	[[Категорія:Нова Печерська фортеця]][[Категорія:Вежі]]		[[Категорія:Нова Печерська фортеця]][[Категорія:Вежі]]

Файл:Reduit1.jpg

DEMO — Wed, 01 Sep 2010 08:15:53 GMT

завантажив «[[Файл:Reduit1.jpg]]»

Нова сторінка

Файл:Kf-bproz.jpg

DEMO — Wed, 01 Sep 2010 07:21:30 GMT

завантажив нову версію «[[Файл:Kf-bproz.jpg]]»

Нова сторінка