Свято-Троїцький собор
Свято-Троїцький собор — православний храм на Троєщині. Збудований у 1997 році за проектом архітекторів Вадима Гречини та Ірини Гречини та конструктором Леонідом Линовичем. Розрахований на 1200 тисяч місць.
Заснування
9 липня 1991 року відбулась закладка Свято-Троїцького собору при першому його настоятелю схиархімандриту Серафиму (Соболєву) під патронатом Митрополита Київського і всієї України Володимира.
Кошти на храм пожертвували священнослужителі колишньої Троїцької церкви: протоієрей Димитрій Григорак та ієрей Володимир Макуха, а також багато віруючих. Велику допомогу надав Ватутінський (тепер Деснянський) район міста Києва. Проект був розроблений архітекторами Вадимом Гречиною та Іриною Гречиною та конструктором Леонідом Линовичем.
Освячення собору відбулось 17 червня 1997 року на свято Святої Тройці Предстоятель Української Православної Церкви Митрополит Володимир (Сабодан).
Архітектура
В архітектурному плані собор — 5-купольний, хрещатий в плані, з трьома абсидами та має виразні риси архітектури козацької доби.
Собор має три престоли: центральний, освячений на честь Живоначальної Тройці; лівий — на честь преподобного Серафима Саровського, чудотворця (пам'ять 2/15 січня та 19 липня/1 серпня); правий престол освячено на честь святого великомученика Георгія Побідоносця (пам'ять 23 квітня/6 травня).
Головною окрасою собору є іконостас, зроблений руками черкаських майстрів-краснодеревщиків.
У західній частині храму розташовані хори. Богослужіння супроводжують голоси мішаного та чоловічого хорів. На кліросі співає кліросний хор.
У 2004 році під соборним приміщенням було споруджено і освячено підземний храм в ім'я великомученика Димитрія Солунського Мироточивого. Настінний розпис підземного храму виконаний майстрами сакрального мистецтва Галичини. Він включає елементи українського орнаменту і виконаний у стилі українського бароко із збереженням візантійських традицій церковного живопису.
Іконостас підземного храму виготовлявся у Білоцерківській іконописній школі-майстерні Л. П. Бачинського, який є її фундатором.
Дзвіниця собору — окрема чотириярусна споруда. Її вінчає відповідного розміру баня з хрестом.
Соборні святині
У серпні 2000 року в собор з Санаксарського монастиря (республіка Мордовія) архімандритом Варнавою, намісником цього монастиря, були передані ікона і часточка святих мощів преподобного Феодора Санаксарського — великого подвижника Православної Церкви, а також ікона святого праведного воїна Федора Ушакова, його рідного племінника.
Інші святині — чудотворна ікона преподобного Серафима Саровського і часточка його мощів — знаходяться в храмі з жовтня 2000 року. Саме тоді, за благословенням Блаженнішого Митрополита Володимира, група прочан Свято-Троїцького храму на чолі з настоятелем собору о. Димитрієм здійснили прощу — паломницьку поїздку до Дівеєвського жіночого монастиря і привезли ці святині до храму.
Діяльність
Божественні літургії у храмі служаться щоденно — 7.30; вечірні Богослужіння — 16.30; у неділі і в святкові дні служаться дві Божественні літургії: рання і пізня — 7.00 і 10.00. Після літургії — молебень і акафіст: щовівторка преподобному Серафиму Саровському, а щоп'ятниці — преподобному Феодору Санаксарському, після закінчення — поминальна служба-панахида. Здійснюються Таїнства: Хрещення, Миропомазання, Покаяння, Причастя, Соборування, Шлюбу.
При Свято-Троїцькому соборі працює недільна школа, в якій навчаються близько 100 дітей. В школі працюють і хорові гуртки (хлопчиків і дівчаток). У 1999 році при храмі було засновано видання журналу «Троєщина Православна». Також при храмі працює трапезна.
Література
Вакулишин С., Василенко Л. Деснянський район: Із глибини століть — у сьогодення. — Довідково-інформаційне видання. — Київ : 2006. — С. 136-137. — 244 с.
