Святошин (станція)

Версія від 11:15, 30 вересня 2013; DEMO (обговорення | внесок)
(різн.) ← Старіша версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Загальний вигляд вокзалу станції

Станція Святошин — залізнична станція Київського залізничного вузла Південно-Західної залізниці. Розташована біля перетину проспекту Перемоги та Святошинської вулиці. Станція розміщується між зупиночними залізничними платформами Борщагівка та Рубежівський київського залізничного кільця, а також є початком лінії Київ–Коростень з наступною платформою Новобіличі. З платформи станції підземний перехід веде до станції метро “Святошин”.

Вокзал станції “Святошин” розташований за вдресою вул. Святошинська, 15-а. Споруджено у 1901 р. за проектом архітекторів О. Кривошеєва та О. Хойнацького. Проект був типовим, і за ним збудували абсолютно тотожні станції в Біличах, Новобіличах, Ірпіні; другий проект, трохи відмінний від цього, втілили в життя на станціях Буча і Бородянка.

Будівля вокзалу одноповерхова, цегляна, тинькована, у плані наближена до прямокутника. Перекриття пласкі по дерев’яних балках, дах багатосхилий, критий хвилястим шифером (замість первісного бляшаного покриття). Об’ємно-планувальна структура тяжіє до симетрії відносно поперечної осі, впродовж якої розплановані приміщення вестибуля і зали очікування, пов’язані наскрізним проходом (тепер вихід на перон замуровано). Бічні частини будівлі мають двобічно-коридорне розпланування. В архітектурному рішенні станції поєднані риси “раціонального цегляного стилю” кін. ХІХ–поч. ХХ ст. й модерну. Оформлення фасадів із відмінними за пропорціями лучковими віконними і дверними прорізами розраховано на круговий огляд. Поздовжні фасади розкреслено вертикальними лопатками, тонкими карнизами і підвіконними горизонтальними гуртами. Клинчасті перемички вікон акцентовані замковим каменем. Великі звиси покрівлі спираються на встановлені парами фігурні дерев’яні консолі у формах модерну. Центр фасаду з боку вул. Святошинської займає триосьова виступна площина з отвором входу посередині (закладений). Найрепрезентативніший фасад з боку перону фланковано двома різновеликими ризалітами, завершеними однаковими трикутними фронтонами з поперечними ригелями та горищними віконцями. Ажурні дерев’яні шпилі, що були на фронтонах (не збереглися), відігравали важливу роль в образному сприйнятті будівлі. Торцеві фасади з центральними входами завершено трапецієподібними фронтонами, форма яких обумовлена наявністю напіввальм. Піддашки фронтонів підтримує оригінальний дерев’яний каркас з аркою посередині, що спирається на консолі. Отвори входів захищено похилими козирками на різьблених дерев’яних бічних опорах. Будівля є цінним зразком залізничної станції поч. ХХ ст. Використовується за первісним призначенням.


Особисті інструменти

Матеріал з WWW Енциклопедія Києва